Чучка Павло Павлович

Народився 22 лютого 1928 р. в с. Баранинці на Ужгородщині. Початкову освіту здобув у рідному селі, а середню – в Ужгородській реальній гімназії та в Ужгородській СШ № 1. Після закінчення Ужгородського держуніверситету працював рік у середній школі та навчався в аспірантурі Київського держ­уні­верситету ім. Т.Г.Шевченка. Кандидатську дисертацію “Українські говірки околиці Ужгорода” захистив 1959 р., а докторську “Антропонімія Закарпаття” – 1970 р. Обидві в Києві. На викладацькій роботі в ужгородському університеті працює з 1954 р. Спочатку ст. викладачем кафедри української мови, а з 1974 р. на створеній з його ініціативи кафедрі загального і слов’янського мовознавства. 1996 р. кафедру реорганізовано в кафедру словацької філології.

Упродовж 51 року роботи в університеті П.Чучка підготував і вів за­няття з 20 програмових навчальних дисциплін з українського, словацького, слов’янського та загального мовознавства. Як науковець він досліджує сучас­ні українські народні говори, сучасну та історичну ономастику Карпатського регіону та контакти української мови з її західними та південними сусідами. Протягом 20 років П.Чучка працював завідувачем кафедри, двічі доруча­ли йому працювати деканом філологічного факультету, упродовж двох ка­ден­цій в університеті він очолював Учену раду з української мови та історії Ук­ра­їни. Під його науковим керівництвом 15 аспірантів захистили кандидат­ські, а два докторанти при його наукових консультаціях – докторські дисер­та­ції. Нині всі вони працюють у різних вузах України, Словаччини та Хорватії.

Список наукових праць П.Чучки перевищує 250 назв. Серед них вузів­ські посібники з кількох дисциплін, як “Вступ до слов’янської філології”, “Вступ до мовознавства”, підручники з української мови для національних шкіл України, зокрема з угорською мовою навчання, укладено, редаговано та рецензовано ним кілька двомовних словників, що виходили друком в Украї­ні, Словаччині, Угорщині та Сербії. Проф. Чучка П.П. – співавтор колектив­ної академічної монографії “Історія української мови. Лексикологія”, спів­ав­тор кількох енциклопедій, як “Українська мова. Енциклопедія”, “Slowianska onomastyka. Encyklopedia”, “Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшів­щи­на” та ін. Найбільше наукове дослідження проф. Чучки П.П. – це моно­гра­фія “Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник”, обсягом у 740 с., який охоплює і пояснює близько 12 тисяч прізвищ корінних українців, їх правопис, вимову і відмінювання, головне – географію, історію та етимологію кожного з них.

Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)