Важливо й цікаво:

Міца Володимир Михайлович

Володимир Михайлович Міца


Володимир Михайлович Міца
— український науковець, доктор фізико-математичних наук, професор Ужгородського національного університету, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії наук вищої школи України, зовнішній член Угорської академії наук.

Біографія

Народився 12 квітня 1950 року в Мукачеві. Під час навчання у школі закінчив курси телемайстрів і телемеханіків.

Навчався в Ужгородському державному університеті за спеціальністю «радіофізика та електроніка». Після закінчення університету служив у армії: упродовж 1972–1974 років був начальником відділу звʼязку мотострілецького батальйону в Мукачеві.

Восени 1974-го року був зарахований в аспірантуру при кафедрі фізики напівпровідників Ужгородського університету. Через кілька років захистив дисертацію.

Після закінчення аспірантури з 1979 до 1983 р. працював у Мукачеві в науково-дослідному інституті телевізійної техніки. Цей інститут супроводжував розробку телевізорів, які виготовляло обʼєднання «Електрон». Володимир Міца тоді займався розробкою плоского екрану, отримав 8 авторських свідоцтв.

1983 року повернувся до Ужгородського університету – на посаду асистента. Працював заступником декана фізичного факультету.

З 1986 року – керівник наукової лабораторії оптичної діагностики матеріалів і наноструктур Інституту фізики і хімії твердого тіла при Ужгородському університеті.

У 1989–1991 роках навчався в докторантурі УжДУ за спеціальністю «фізика напівпровідників і діелектриків».

З 1991 року – доцент кафедри твердотільної електроніки, з 2003 – професор цієї кафедри.

Наукова діяльність

В Ужгородському університеті займався розробкою акусто-оптичного елемента для пристрою лазерної наводки на ціль. Спектроскопічним методом було виявлено, що у халькогенідів, які можуть використовуватися в дефлекторі, дуже багато домішок. Опираючись на моделі структури стекол, В.М.Міца запропонував очищати вихідні компоненти, а також склад, який мав особливу структуру. Доцент Лев Іванович Дойніков налагодив очищення і синтезував стекла великих розмірів. За цю роботу Лев Іванович Дойніков і тодішній ректор Володимир Гаврилович Шульга отримали премію Ради Міністрів РФСР.

Інші проекти були пов’язані з оптичним покриттями для потужних лазерів інфрачервоного діапазону.

Результати фундаментальних досліджень В.М.Міци опубліковані у провідних журналах України та за кордоном.

В.М.Міца – автор понад 300 статей, 2 монографій, 11 навчальних посібників. У міжнародній науково-метричній базі “Scopus” зареєстровано понад півсотні його наукових статей з високим імпакт-фактором. Близько сотні публікацій також доступні в базі «Google Академія».

У міжнародній науковій мережі з вільним доступом до публікацій станом на травень 2015 року зафіксовано 4651 огляд його публікацій ученими світу, а 2465 публікацій скачано відвідувачами цього сайту. На цьому ж сайті 52 вчених з різних континентів ідентифікують себе його послідовниками.

Періодично бере участь у світових конференціях із аморфних і мікрокристалічних напівпровідників, виступає з доповідями і керує секціями на Європейському конгресі зі спектроскопії, щорічно є учасником і членом оргкомітетів міжнародних і вітчизняних конференцій.

З 1991 року є рецензентом провідних світових журналів Solid State Communication та Journal non Crystalline Solids, а з 2000 року – рецензент журналу Journal of Optical and Advance Materials.

Освітня робота

Викладацька діяльність В.М.Міци нероздільно пов’язана з науковою. Навчальні курси, які він читає на фізичному факультеті Ужгородського національного університету (технологічні основи електроніки, твердотільна електроніка та ін.), продовжують його наукові інтереси.

З 2009 року В.М.Міца став завідувачем підготовчого відділення УжНУ, а з 2010 – деканом факультету довузівської підготовки цього ж вищого навчального закладу.

Успішно працював відповідальним секретарем приймальної комісії УжНУ.

Міжнародна співпраця

У 1991 році, коли В.М.Міца перебував на конференції в Німеччині, сталося ГКЧП. У міністерстві іноземних справ Німеччини йому та ще 21 вченому із колишнього СРСР запропонували політичний притулок. Але ніхто там не лишився: у вчених були інші цінності.

Учений підтримує досить широкі міжнародні звʼязки: Хорватія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Італія, Швеція, США та ін. країни.

У 2001 році виступав з усними запрошеними доповідями в США – в університеті міста Санта-Клара (Каліфорнія) та на засіданні товариства інженерів-електриків США.

Родина

Батьки Володимира Михайловича народилися в селі Репинному, що на Міжгірщині. Батько – перший випускник Мукачівського сільськогосподарського технікуму, після закінчення якого працював у колгоспі імені Димитрова. Мати почала працювати в тому ж колгоспі в 1948 році, перед виходом на пенсію була завідувачем відділу кадраів.

Батько закінчив також сільськогосподарський інститут, мав кваліфікацію вченого-агронома, а згодом здобув історичну освіту. Займався адміністративною роботою в агрогосподарстві, тривалий час працював директором школи. За адміністративну роботу був відзначений орденом Леніна.

Дядько – Тарахонич Дмитро Михайлович – зачитував маніфест воззʼєднання Закарпаття із Україною на зʼїзді народних комітетів у Мукачеві 1944 року; після війни він став секретарем обкому партії, був одним із засновників Ужгородського університету.

Інший дядько – Алекс Міцо – автор відомої монографії «Цифрове логічне тестування і симулювання», 17 років працював у IBM, конкурував із Біллом Гейтсом.

Має двох синів. Старший син Владислав – начальник управління розвитку підприємництва і ринкових відносин Головного управління економіки Закарпатської ОДА. Молодший – Олександр – кандидат технічних наук, завідувач кафедри інформаційних управляючих систем та технологій УжНУ.




Прокоментувати!

Станьте першим!

Повідомляти про
avatar
wpDiscuz