Мистецтвознавець Леся Поліха про творення фірмового стилю УжНУ


Леся Поліха
Рейтинг публікації:
Голосів: 0

В університеті триває активна фаза профорієнтаційної роботи, один із аспектів якої – рекламна діяльність вишу. Курує рекламну кампанію, розуміючи її пріоритетність і потребу залучати до надважливої справи професіоналів, проректор з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел. Нині бесідуємо з одним із таких фахівців – єдиним в УжНУ кандидатом мистецтвознавства, дизайнером за фахом, рекламником і піарником у душі й за покликанням, людиною, переконаною в тому, що університет, як поважна установа, повинен мати свій фірмовий стиль і послідовно його дотримуватися.

Доцент кафедри журналістики Леся Поліха разом зі своїми колегами та вихованцями працює над створенням реклами університету. Наразі, як наголошує на самому початку розмови, мислить категоріями білбордового формату.

  • Пані Лесю, завдання, мабуть, не з легких, зважаючи на те, що навчальний заклад має свою історію, плюси й мінуси в іміджевих характеристиках на різних етапах становлення й розвитку… Як долаєте стереотипність у підходах до розуміння ідеї університету?

– Людина, навчальний заклад, будь-що інше не є ідеальним. Завжди будуть гарні риси і такі, про які говорити не хочеться. Реклама університету – це уявлення про нього на певному етапі. Наведу приклад. Був такий журналіст Айві Лі, який розкручував Рокфеллера. Що таке Америка тих часів? Це монополія! Звичайно, що ніякого позитивного іміджу у цього багатія не було. Він розвивав свій бізнес, і робив це абсолютно жорстко. Але ж багато працював на благодійність, а ще мав побожну маму й успадкував від неї цю рису. Що зробив журналіст? Він не казав і не робив нічого неправдивого – просто показав інший бік медалі: у пресі почали з’являтися фото доброго, побожного дідуся, який дуже ніжно ставиться до довколишніх… З часом у свідомості американців сформувався цілісний образ дуже позитивної людини, яка зуміла досягти успіху.

  • Отже, в основі будь-якої реклами – оригінальна ідея та унікальна пропозиція. Що Ви брали за основу при створенні реклами того університету, яким він є нині?

– Ми унікальні! Просто рідко про це говоримо, іноді й не до кінця усвідомлюємо… До речі, Медіацентр багато робить якраз для того, аби люди знали про ті важливі речі, які робить університетська спільнота! Прочитала недавно дуже гарний вислів приблизно такого змісту: «Нам дуже часто говорять про наші недоліки і дуже мало – про переваги. Ми як та порода, яка не відає, що має золоту жилу».

Хоч на який факультет підемо, дізнаємося стільки цікавого й унікального! Та ми свою зірку маємо! Імені Мотрі Братійчук – ужгородського астрофізика. Це що – так просто і так легко далося? А всі про це знаємо?! Але ж повинні! Розумієте? Головна ідея, яку мені хотілося втілити, – це те, що ми дуже різні, а наш університет нас об’єднує.

От ми народжуємося, стаємо чиєюсь донькою, сином, онуком, тоді виростаємо, беремо на себе якісь суспільні ролі тощо. Так і з професіями: кожна передбачає дуже широкий спектр діяльності. Журналіст, до прикладу, може бути і диктором, і фотокореспондентом, і спортивним коментатором, і прес-секретарем, і копірайтером, і піарменом і т. д. Використаний при створенні нашої реклами спецефект клонування якраз і мав показати цей широкий діапазон застосування своїх знань, умінь, навичок у межах кожної професії.

  • Розкажіть докладніше про цей фотоефект. Ідея його використати Ваша – хто допомагав утілювати?

– Зйомка кількох кадрів робиться на штативі, з однієї точки та при однаковій експозиції, тільки об’єкт переміщується – так, ніби грає різні ролі.

  • Так розумію, що це передбачало значний обсяг підготовчої роботи?

– Так! Моделі, які допомагали нам утілювати ідею, дуже добре це відчули. Це не просто колажування, умовно кажучи, ліплення докупи фрагментів фотографій. Спочатку був ескізний проект, втілений за допомогою студентки-журналістки Джесіки Вайди, тоді вже робота продовжилася на різних факультетах: стоматологічному, юридичному, біологічному, історичному.

Віталій Іванович Завадяк, викладач кафедри журналістики, який провадив зйомку, блискуче, як на мене, впорався з роботою, іноді набагато вільніше все потрактував, ніж можна було собі спочатку уявити… Локації і тих, хто представляв факультети, допомагали добирати на місцях.

Узагалі, це ідея, яка може мати продовження! Це те, про що я мрію в університеті: ми повинні мати в стильовому плані одну концепцію, а в ній – можливості виявитися по-своєму. Тобто моя пропозиція наразі білбордового варіанту реклами університету – це ніби своєрідне обрамлення, яке щоразу можна наповнювати новим змістом, залучаючи будь-який підрозділ вишу. Ідею можна розвивати й далі, зробивши рекламу серійною…

  • Прокоментуйте, будь ласка, слогани, використані у рекламі?

– Було кілька варіантів. Обговорювало їх багато людей. Вибрали дієслово «ТВОРИ». Це дуже вдало, мені здається: ми творимо себе і той простір навколо, який, своєю чергою, знову-таки творить нас. Отже, в університеті маємо змогу творити своє майбутнє. Щодо іншого – «УжНУ – університет з європейським характером», – то він мені теж подобається. Між іншим, до його появи причетне керівництво нашого вишу: проректор Мирослава Лендьел запропонувала варіант: «Університет з характером», ректор додав: «Європейським». Знову згадаю ефект Айві Лі: не треба нічого вигадувати – ми такі і є. Якщо не ми, то хто тоді? Ми європейці. Крапка.

  • Повернуся до тези про важливість фірмового стилю в установі. Що він передусім передбачає? Чи можуть змінюватися його елементи?

– Розробка логотипу, слогану, колористики, які вже далі можуть використовуватися на бланках документів, ручках, чашках, футболках, іншій рекламній продукції. Може бути продуманий цілий бренд-бук. Якщо проаналізувати розвиток брендів навіть дуже просунутих фірм, то можна сказати, що часто все змінюється, і в цьому нічого поганого немає. Редизайн – це нормально. Бо те саме зображення, та й текст, ми по-різному сприймаємо у різні часові періоди. Як міняється наше уявлення про щось, так може змінюватися і логотип. Є багато прикладів.

  • Кажуть, що реклама – це мистецтво, яке зневажають. Як ставитеся до такої думки?

– Композиція, колористика у рекламі розробляється точно так, як і в художньому творі. Вкладається оригінальна ідея, аби реклама вирізнялася, запам’ятовувалася. Є ще одна мета: реклама має успішно продаватися, як і той товар, який вона просуває. Отже, реклама – це й мистецький витвір, і платна послуга. Може, тому й зневажають. Хоч тільки-но людина починає щось виробляти і хоче про це сказати, відразу починає мати про рекламу іншу думку. Їй це потрібно! Вона хоче якнайкраще подати свою роботу! І це нормально. Реклама – це поєднання естетичного й утилітарного: чашка має бути не тільки красивою, а й зручною – вушко має бути ергономічне… Усе це продумується.

  • Працювати над створенням реклами університету важко?

– Працювати над створенням реклами університету приємно, цікаво й удячно, бо йдеться про дуже благородний товар – освітні послуги. Ще й помічники такі, що запалюють до роботи новими ідеями. Я про своїх студентів! Дуже добре, що маємо в університеті спеціальність «Реклама і зв’язки з громадськістю». Усвідомлюю, що роботи попереду багато, але якщо її робити, то не такий вовк і страшний… Маю мрію: зізнатися університету в коханні. І відчути взаємність, звичайно. Навіть бачу, як це втілити… Але хай воно буде наразі не сказаним.

Розмовляла Галина Шумицька, Медіацентр УжНУ

Прокоментувати!

avatar
  Subscribe  
Повідомляти про
Попередній Учня хустської школи визнали найкращим в Україні фізиком
Наступний Випускників УжНУ запрошують на роботу у Мукачівську міськраду