На методичному семінарі в УжНУ історики обговорили досвід освітніх реформ в Естонії


Учасники і дискутанти семінару
Учасники і дискутанти семінару

Цією публікацією старшого викладача УжНУ Сергія Гануса Освітній портал Закарпаття започатковує нову рубрику – “Колонка автора”. Інформаційним приводом до написання статті стала подія, здавалося б, локальна – проведення першого студентського методичного семінару на факультеті історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету. Однак редакція вирішила виділити цю публікацію, оскільки її проблематика виходить далеко за межі теми, окресленої в заголовку, адже тут ґрунтовно осмислено успішний досвід Естонії у справі, яка в Україні просувається так важко, – реформуванні освіти. Далі – текст Сергія Гануса. Інколи ідея реалізувати цікавий і потрібний проект виринає буквально з повсякдення. Принаймні саме так було цього разу, коли під час одного з семінарів з дисципліни «Сучасні світові тенденції освітніх процесів» прозвучав фаховий змістовний реферат студентки-магістрантки Ярміли Басараб на тему реформування освітньої системи Естонії – пострадянської республіки, котра пішла шляхом модернізації динамічніше й успішніше від інших.

Оптимальне вирішення навчальних і дидактичних завдань університетського рівня навряд чи можливе способом «гри в одні ворота» від викладача до студента. Набагато успішніше це вдається зробити в їхній тісній співпраці як суб’єктів навчально-виховного процесу, котрі спільні у досягненні єдиної мети. У жодному разі освіта, тим більше вища, не може застигнути в тій якості, якою вона була кілька десятиліть тому.

Причому далеко не будь-який минулий досвід є придатним для застосування нині. Сьогоднішній студент керується в оволодінні фахом мотиваціями сучасної людини, для котрої є важливими не тільки сума схоластичних знань і документ про освіту, а й фахові компетентності та можливість їхнього застосування в практичній діяльності. Багато хто зі студентів-магістрантів уже працює в загальноосвітніх навчальних закладах. Тому абсолютно логічною виглядала ідея винести «продвинутий» реферат Ярміли Басараб на публічне обговорення.

Модератор Сергій Ганус відкриває семінар
Модератор Сергій Ганус відкриває семінар

Найперше, що почула аудиторія, було те, що освітня реформа в Естонії не була би успішною, якби намагалися зрушити її лише зверху – у профільному міністерстві. Освітня реформа розпочалася знизу. Вчителі та адміністрація шкіл самі прагнули змін, об’єднали зусилля, виступили з ініціативами, розробили методологію. А вже згодом їх підтримало керівництво держави. Варто лише зазначити, що в конкурсі сценаріїв реформи брали участь 129 проектів.

Учасники і дискутанти семінару
Учасники і дискутанти семінару

Перше, що було зроблено, – це децентралізація системи освіти, в результаті якої школи отримали максимальну автономію. По-друге: що стосується фінансування, то держава залишила за собою турботу про зарплати вчителів, закупівлю підручників і харчування дітей. Решта ж лягла на плечі муніципалітетів, котрі оптимізували кальку витрат. Припустимо, вигідніше вийшло не закуповувати шкільні автобуси, а користуватися послугами перевізників. Звісно, з належними умовами якості перевезень.

Ярміла Басараб виголошує основний тематичний реферат
Ярміла Басараб виголошує основний тематичний реферат

Також діє принцип, коли «гроші йдуть за учнем», якщо його батьки вирішать, щоби дитина навчалась у більш рейтинговій школі сусіднього муніципалітету. По-третє, щоб уникнути спекуляцій у питаннях фінансів і кадрової політики, в середині 2000-х років в Естонії запустили систему електронного адміністрування освіти. Є бази, до яких вноситься інформація про оцінки учнів, бали абітурієнтів, кваліфікацію педагогів, наукові дослідження і проекти тощо. Іншими словами, в країні вдалося створити абсолютно прозорий і доступний будь-кому електронний ресурс, котрий відбиває ситуацію в будь-якому сегменті освітньої системи, дає батькам змогу, скажімо, порівняти успіхи власної дитини із середнім балом у класі. Щоденники так само електронні і з них, зрозуміло, неможливо видалити сторінки, якщо вчитель був поставлений перед необхідністю записати туди зауваження або ж викликати батьків до школи. Відповідно, по-четверте, абсолютно логічним є те, що інформатика в Естонії — «наскрізний» предмет, інтегрований з усіма іншими дисциплінами. Сучасне покоління часів бурхливого розвитку інформаційних технологій і не мислить, і не може реалізовувати себе без належного оволодіння ними. І в цій балтійській країні така проблема вирішена. Ці важливі інституційні зміни створили такий порядок, коли естонські школи повинні працювати в умовах конкуренції за учнів. Тому що фінансуються не школи у принципі, а навчання конкретного учня. Відповідно, школам усіх ступенів – початкового (1-4 класи), основного – (5-9 класи), понадосновного (10-12 класи) потрібно боротися за контингент, приваблювати його новаціями, кращими умовами навчання й виховання.

В Естонії не взялися сліпо копіювати досвід навіть найбільш осучаснених освітніх систем. Тут не поділяють популярної в сусідній і передовій у плані освіти Фінляндії концепцію відмови від домашніх завдань. Їх ставлять навіть у початковій школі. Завдань чимало, але часу на хобі і гру залишається достатньо.

Не залишено поза увагою жодної ланки освітньої системи, жодного рівня освіти. Скажімо, громада зобов’язана забезпечити для дітей від 18 місяців до 7 років місце в садку. Якщо сам муніципалітет не має такої можливості і не побудував достатньої кількості садочків, він має доплачувати батькам за те, що вони віддали дитину до приватного закладу. Професійна освіта, котра в Україні серйозно деградувала, в Естонії так само динамічно розвивається у форматі професійних шкіл і належно забезпечує потреби ринку праці.

Тартуський університетГоді й говорити про квітучий стан естонської вищої освіти і надвисокий ступінь престижу диплому про закінчення Тартуського університету (засн. в 1632 р.) чи Талліннського технічного університету (засн. в 1918 р.). Ці дипломи дають змогу успішної побудови своєї кар’єри як у самій Естонії, так і за кордоном. Попри скромні розміри країни, щорічно до неї приїздить велика кількість іноземних студентів. Наприклад, у 2016/2017 навчальному році до естонських вишів вступило близько 4000 молодих людей з-за кордону, у тому числі й із України. Університети Естонії пропонують більше 130 програм англійською, також є кілька курсів російською. Усього в естонських вишах навчається понад 60 тисяч студентів. Країна не пішла шляхом математичного збільшення чисельності вишів, коли скромний провінційний інститут дивовижним чином перетворюється в академію. А ця академія – в університет тощо. В Естонії є 6 державних університетів і 8 державних професійних університетів. Додатково є ще 11 приватних та громадських вишів. Головна увага приділяється якості фахової підготовки з фундаментальних і прикладних спеціальностей та її відповідності сучасному рівневі науки, педагогічних технологій і суспільному запиту. За два десятиліття Естонія стала стартап-центром Європи. Щорічно уряд країни виділяє 1% бюджету на «побудову інформаційного суспільства». Тому й університети Естонії уважно відстежують тренди в IT-індустрії і розвивають відповідні спеціальності.

Учасники семінару
Учасники семінару

Важливо знати, як вирішується проблема застосування мови навчання у вищій школі. Естонська мова входить до десятки найскладніших мов світу. Тому влада лояльно ставиться до того, що предмети у вищих навчальних закладах викладаються і на інших мовах. У їх число входить англійська та російська, що дозволяє іноземним студентам швидко адаптуватися до навчальних програм. У той же час можливість вивчення естонської мови можна назвати стимулюючим фактором.

Ставлячи, як у будь-якій іншій цивілізованій і швидко прогресуючій країні, завдання створити можливості безперервної освіти, в Естонії приділяють чималу увагу освіті для дорослих як посередництвом університетів «третього тисячоліття», так і шкіл, які мають вирівняти попередні недопрацювання, наприклад, уможливити здобування атестату зрілості. Нині навчання дорослого населення за допомогою електронних технологій набуває в Естонії все більшої популярності. Її підтримка та розвиток реалізується через мережу Професійних центрів, Народних університетів, курсів, громадських об’єднань, Центрів дистанційної освіти та шляхом підвищення кваліфікації. Сьогодні роль освіти дорослих у соціально-економічному розвитку суспільства полягає у закріпленні позитивних результатів соціальних змін і випливає з потреби оптимальної адаптації до їхніх динамічних темпів.

Виступ студента-магістранта Василя Карпова
Виступ студента-магістранта Василя Карпова

Опісля викладу Ярмілою Басараб методичного реферату з вищенаведеним цікавим і цінним досвідом Естонії, учасники семінару розпочали його обговорення і загальну дискусію. Студент-магістрант Василь Карпов, котрий уже працює вчителем історії Спеціалізованої ЗОШ № 3 і педагогом-організатором Ужгородської спеціальної школи-інтернату для дітей з вадами слуху, зупинився на нагальних проблемах інклюзивної освіти, котра в країнах ЄС створює для особливого контингенту учнів та вихованців усі можливості для належної соціальної адаптації і позитивного самопочуття як повноцінних суб’єктів суспільства. Слушно було зазначено, що навчальні програми українських шкіл потребують пристосування під специфічні потреби осіб із проблемами фізичного та розумового розвитку. Слід, мабуть, також відмовлятися від режимних навчальних установ, випускники котрих носять тавро «інтернатних».

Рефлексії наукового експерта Лариси Капітан
Рефлексії наукового експерта Лариси Капітан

Науковий експерт семінару – професор кафедри історії України, досвідчений науковець і менеджер освіти Лариса Капітан внесла доречну корективу, що масштаб проблем, перед котрими стояли Естонія й Україна на старті освітніх реформ, є незрівнянним. Але цей фактор ні з кого не знімає жодної відповідальності. Її теж слід вибудовувати знизу – з особистої відповідальності кожного – вчителя, вихователя, методиста, управлінця, учня, студента за результати своєї діяльності зі створення й здобуття нових знань і навичок, адекватних вимогам часу. На проблемних моментах інституційних реформ у сфері вищої освіти, розвиткові інститутів самоврядування в університетах, котрі мають бути спрямовані на втілення законодавчих положень про академічну свободу, зупинився завідувач кафедри історії України професор Роман Офіцинський.

Виступ Романа Офіцинського
Виступ Романа Офіцинського

У його виступі також указувалось на необхідності поєднати національні освітні традиції та іноземний модернізаційний алгоритм.

Вікторія Козлова
Вікторія Козлова

Аспірантка кафедри історії України Вікторія Козлова, котра навчалась на магістерській програмі в Кошицькому  університеті ім. П.-Й. Шафарика, відзначила велику користь, котру приносить урахування освітнього досвіду європейських країн. Разом із академічною мобільністю та кредитно-модульною системою це створює можливості інтеграції в європейський освітній простір.

Слово має Марія Стойка
Слово має Марія Стойка

Університетський семінар ушанували присутністю вчитель і вихователь Ужгородської спеціальної школи-інтернату Віктор Щубелка. Викладач-методист Ужгородського коледжу культури і мистецтв Марія Стойка повела мову про те, що підготовка фахівців із бібліотечної справи та документознавства, чим вона опікається у своєму навчальному закладі, якнайближче стоїть біля сучасних інформаційних технологій. Ряд педагогічних інновацій уже нині втілені у практику навчання. А ось приклад Естонії показує, яких результатів можна досягти, перетворивши окремі модернізаційні кроки у систему всебічного реформування освіти на всіх її рівнях.

Отже, І-й Студентський методичний семінар, проведений істориками УжНУ, показав, що студенти у співпраці зі своїми викладачами й наставниками цілком спроможні ставити й осмислювати непрості проблеми модернізації освіти з метою виведення її на щабель сучасних світових тенденцій. Щиро сподіваємось, що молоде покоління стане головним рушієм так потрібних змін.

Сергій Ганус, модератор семінару,
старший викладач кафедри нової і новітньої історії та історіографії УжНУ.
Фото автора й Вікторії Кенідри, журналістки Медіацентру УжНУ

Subscribe
Повідомляти про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Попередній Ужгородські програмісти вибороли Кубок Векуа та приз імені Івері Прангишвілі
Наступний Викладачка МДУ стала лауреатом премії імені Юрія Мейгеша