Важливо й цікаво:

Пост-докторант із Німеччини розповів про особливості навчання на фізичному факультеті УжНУ

Безперечно, студентські роки – найкращі. Кожен із особливим трепетом згадує свої вступні випробовування, з приємністю, та навіть певною часткою ностальгії – період навчання, вірних друзів, романтичні історії та неординарні випадки, які обов’язково траплялися під час навчання в університеті. Ці речі залишаються на все життя.

Фізичний факультет УжНУ

На сайті Ужгородського національного університету опублікували матеріал про відомих у світі науковців, історія успіху яких розпочиналася з фізичного факультету найбільшого вишу Закарпаття.

Далі – розмова з Костянтином Рущанським – кандидатом фізико-математичних наук, пост-докторантом Інституту твердого тіла, дослідницький центр м. Юліх, ФРН.

– Що привело Вас  у науку і, зокрема, на фізичний факультет УжНУ?

Я вже у свої сім років знав, що  буду йти у сферу фізичних наук, і буду працювати інженером на заводі, як це робив мій дядько, теж випускник фізфаку, Ігор Костьо. Його діти також є вихідцями з фізичного факультету. У дитинстві мені подобалося складати різні речі з дитячих конструкторів, які були найкращим подарунком для мене. Цю традицію моя сім`я продовжує: мій син залюбки конструює машинки власної розробки з різних наборів.

Костянтин Рущанський

Костянтин Рущанський

Мама мене попереджала, що фізфак – «це не лише гайки крутити, там і кумекати треба». Уроки фізики були для мене найулюбленішими. Кожен раз довідувався про щось нове або дізнавався про деталі чогось уже знайомого. На якісно новий рівень мене перенесли курси підготовки до вступу, які тоді вів В’ячеслав Тадеушович Навроцький. Дуже проста річ, яка насправді змінила моє сприйняття фізики як предмета і дала можливість успішно «проскочити» перші три роки в університеті (маю на увазі основні курси). При розв’язуванні задач Навроцький наголошував, що завдання фізика – це перекласти умову задачі з людської мови на мову математики. Далі, коли вже є записана повна система рівнянь, твоя роль як фізика закінчується, і потім у тобі працює математик. Цю концепцію використовую дотепер: кожен раз, коли постає нова проблема, задача розбивається на дві частини. Таким чином фізик – це той самий перекладач, просто на мову, яку не викладають на факультеті РГФ.

– Що Вам дав фізичний факультет під час навчання?

Знання. У нас була дуже хороша група. Здається, з 25 осіб у результаті дисертацію захистили десь третина. Була добряча конкуренція, тому кожен тягнувся за іншими. З викладачами була чудова співпраця, кожен є (чи, нажаль, уже був…) майстром своєї справи і справжнім експертом у тому, що викладав. Це дуже важливо, студент відразу відчуває таке. Є велика різниця між тим, коли студент учиться, бо є азарт, і коли він учиться заради оцінки, просто щоб скласти екзамен.

– Який був найбільш визначний (хвилюючий) момент у Вашій кар’єрі?

Важко сказати… Мабуть, ті рази, коли я отримував стипендію для закордонного стажування. Це кожен раз був шлях у невідоме. Уперше це була стипендія ДААД, вдруге – Александра фон Гумбольдта. Тоді я був певним чином «зав’язаний» на Німеччину, бо в школі й університеті вчив німецьку мову, англійською не володів на тому рівні, щоб пробувати інші країни.

– Чому абітурієнту варто обрати саме фізичний факультет Ужгородського національного університету?

Можна обирати математику, можна хімію, можна інформатику, а можна все це поєднати в одному і за п’ять років отримати знання не лише з фізики, а й із інших галузей, які потім, безперечно,  ефективно застосовуватимуться у вирішенні конкретної проблеми. Крім того, фізика — це не лише кілька основних законів, це ще і стиль мислення. У сучасному світі, де інтердисциплінарні знання набирають більшу вагу, такий досвід (маю на увазі поєднання різних підходів) ціниться дуже високо.

– Які перспективи фізики в майбутньому? У якій галузі досліджень, на Вашу думку, буде наступний великий прорив?

Недавно прочитав один жарт: фізик-ядерник – це всього-на-всього кучка атомів, які вивчають самі себе. Тому поки ми будемо мати справу з матерією, фізик завжди матиме, що робити. Я не можу сказати, де буде прорив, тому що наука, за своєю природою, ірраціональне заняття: шукаєш щось одне, а знаходиш те, чого зовсім не очікував. Бо коли отримуєш те, що очікував, — це вже не наука, а інженерія.

Думаю, найближчим часом багато чого нового і цікавого нас чекає в астрофізиці, особливо з розвитком методів детектування гравітаційних хвиль.

За матеріалами з сайту УжНУ

Прокоментувати!

Станьте першим!

Повідомляти про
avatar
wpDiscuz