Народилася 2 січня 1937 р. в м.Харків. В 1958 р. закінчила Чернівецький університет, а в 1966 р. захистила кандидатську дисертацію. В Науково-дослідному інституті прикладної фізики АН Молдови захистила докторську дисертацію. Професор (1991). Д.М.Берча пройшла шлях від старшого лаборанта до професора. Старший лаборант кафедри фізики медичного інституту, Чернівці (1958-1961), інженер кафедри фізиків напівпровідників (1961-1963), науковий співробітник Чернівецького університету (1963-1966); асистент (1966-1967); старший викладач та виконуюча обов’язки доцента кафедри напівпровідників Ужгородського державного університету (1967-1969); доцент (1969-1989); виконуюча обов’язки професора вищеназваної кафедри (1989-1991); професор (з 1991 р. по даний час); з 1993 р. професор надзвичайний, а з 2000 р. професор звичайний Інституту фізики Вищої педагогічної школи м.Жешув (Польща).
Наукову діяльність Д.М.Берча присвятила дослідженню енергетичних станів та пов’язаних з ними фізичних властивостей ідеальних і реальних сильно анізотропних кристалів та кристалів з низькою симетрією. Запропонувала концепцію мінімальних комплексів зон в спектрах елементарних збуджень, довела, що зонні спектри складаються з мінімальних комплексів зон. Показала, що виходячи з найбільш загальних даних про кристал, можна передбачити розподіл електронної густини в кристалах низької симетрії. Виявила критерій спільності розкладів фізичних характеристик за хвильовим вектором. Виявила також низькочастотні оптичні моди, нееквівалентні долини в спектрах низькосиметричних кристалів, нестандартні закони дисперсії з низькоенергетичною непараболічністю та пов’язані з цим явища для низькосиметричних кристалів. Вивчила вплив міжчастинкових взаємодій на формування спектрів сильно анізотропних кристалів. Вказала на прояви двомірності і одномірності в домішковій підсистемі при дослідженні електронного і фононного спектрів. Виявила нееквідистантність рівнів Ландау та розширення їх в магнітні підзони в шаруватих кристалах, характерну залежність магнітної сприйнятливості в цих кристалах від температури і поля. Дослідила втрату поперечної стійкості в шаруватих кристалах. Запропонувала модель метастабільних анізотропних структурних одиниць халькогенідного скла, що враховує подвійну анізотропію відповідного кристалічного стану. На основі цієї моделі побудувала теорію фото- і термоструктурних змін в халькогенідних склах.
Д.М.Берча неодноразово нагороджувалась: премія міністра освіти України за наукову роботу (1985); премія міністра освіти України за досягнення в науково-методичній і виховній роботі (1991); медаль „Ветеран праці” (1984); Державна Премія України в галузі науки і техніки за роботу “Нові фізичні ефекти в сильно анізотропних напівпровідниках і прилади на їхній основі. Указ Президента України від 3 грудня 2001 № 1168-2001, диплом № 4959.
Д.М.Берча проводить велику організаційну роботу. Вона багаторічний академнаставник студентської групи (1967-2004), керівник наукової групи „Теорія шаруватих кристалів і структур”, член секції „Теорія напівпровідників” наукової ради НАН України по тематиці „Фізика напівпровідників” (1972-1992), керівник „Малої академії” з фізики (1977-1991), член ради по захисту кандидатських дисертацій при УжНУ (1989-1999), член ради по захисту кандидатських дисертацій в Інституті фізики Жешувського університету з 1999 р.
Під керівництвом Д.М.Берчі захистили кандидатські дисертації М.П.Заячківський, І.І.Небола, В.Т.Маслюк, Д.Ю.Балецький, К.Д.Данилевич-Товстюк, М.І.Мар’ян, М.Р.Хархаліс, Л.Ю.Хархаліс, К.З.Рущанський, Malgorzata Sznajder. Д.М.Берча була науковим консультантом докторських дисертацій І.І.Неболи і В.Т.Маслюка.
Д.М.Берча співавтор монографії (Д.М.Берча, Ю.В.Ворошилов, В.Ю.Сливка, И.Д.Туряница. Сложные халькогениды и халькогалогениды (получение и свойства), Львов: „Вища школа”, 1983, 180 с.). Загалом опублікувала 122 наукові праці (без препринтів, депонів і тез) і виступила з доповідями на 45 наукових форумах.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
