Народився 19 вересня 1941 р. в с.Тересва Тячівського району Закарпатської області в селянській родині. Після здобуття середньої освіти у місцевій школі працював на підприємствах селища, а в 1960 р. як стажист вступив на історичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив у 1965 р. Працював вчителеісторії та суспільствознавства в середній школі с. Кам’янка Очаківського району Миколаївської області. Згодом на Тячівщині – вчителем і директором Вільхівці-Лазівської ВШ, завучем Тячівської районної заочної школи, учителем історії в рідній Тересвянській школі.
Шлях у науку Дмитра Дмитровича починається після закінчення аспірантури, коли його в 1971 р. за конкурсом обирають на посаду старшого викладача підготовчого відділення УжДУ. У 1975 р. його перевели на кафедру історії СРСР, згодом на новоутворену, зусиллями професора Михайла Трояна, кафедру історії України, на якій він трудиться донині. Написав і успішно захистив на засіданні спеціалізованої вченої ради при Львівському університеті імені Івана Франка кандидатську дисертацію на тему: „Історія Закарпаття 1917-1945 рр. у радянській історіографії”. Вивчення і опрацювання рукописів, рідкісних публікацій XVIII-XIX ст. сприяло виведенню із забуття імен закарпатських учених, а їх наукову спадщину піднести до загальноукраїнського рівня. Наукові здобутки вченого узагальнено в докторській дисертації „Розвиток історичної науки в Закарпатті (з кінця XVIII – до середини ХХ ст.)”, яку успішно захистив у грудні 1994 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Ужгородського університету. Опоненти відзначали, що вона спонукає до переосмислення оцінки місця краю у загальноукраїнському і загальноєвропейському історико-культурному процесі. За плідну науково-дослідну та багаторінауково-методичну роботу, ВАК України у 1996 р. присвоєно Дмитру Данилюку вчене звання професора.
Вагомим підсумком наукової роботи професора Дмитра Данилюка є вихід у світ 7 монографій і понад 200 науково-популярних статей, зокрема „Михайло Лучкай – патріарх закарпатської історіографії” (1995), „Історія Закарпаття в біографіях і портретах. З давніх часів до початку ХХ ст.” (1997), „Історична наука на Закарпатті (кінець XVIII – перша половина ХХ ст.)” (1999). Важливою ділянкою роботи вченого є підготовка до друку і факсимільне видання наукової спадщини закарпатських істориків. Д.Д.Данилюк – автор вступної статті про творчість вченого-славіста М.Лучкая у першому томі його праці „Історія карпатських русинів”. Його вступним словом відкривається книга про наукову діяльність словацької вченої Олени Рудловчак. Зусиллями Д.Данилюка наукова спадщина закарпатських вчених XIX ст. виведена на загальноукраїнський рівень. Дослідження про них опубліковані в таких виданнях, як „Український історичний журнал”, „Історична наука на порозі XXI ст.: підсумки та перспективи”, „Четвертий міжнародний конгрес україністів. Історія. Ч.1”, „Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Число 5. Історіографічні дослідження в Україні. Випуск 10. Об’єднаний випуск збірки наукових праць на пошану академіка В.А.Смолія. Частина друга” (К., 2000). Завдяки дослідженням Дмитра Данилюка, ім’я Михайла Лучкая поставлено в один ряд з відомими істориками України XIX ст. Наукові здобутки дослідника у галузі біографістики визнані тим, що Управлінська рада редакторів і Дослідницького бюро радників Американського біографічного інституту нагородила його дипломом. Вищим визнанням праці було обрання Д.Д.Данилюка вченою радою Ужгородського національного університету на конкурсній основі і таємним голосуванням 28 грудня 2000 р. переважною більшісістю голосів завідувачем кафедри історії України.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
