19 лютого філологічний факультет відвідали журналісти всеукраїнського суспільно-політичного видання «Український тиждень». Із студентами-журналістами і викладачами спілкувалися головний редактор тижневика Дмитро Крапивенко та автор публікацій Роман Малко. Зініціював захід професор філфаку Любомир Белей. На подію завітали поважні гості – проректор з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел та професор Сергій Федака.
Ужгород став четвертим містом, яке відвідали журналісти «Українського тижня», після Дніпропетровська, Сум і Кіровограда. Лейтмотив зібрання – живе спілкування з представниками регіону, зокрема майбутніми колегами-журналістами, та презентація номера, до якого увійшла серія публікацій про Закарпаття.
Головний редактор виокремив 5 причин, чому варто читати журнал:
- ми вміємо прогнозувати і не помиляємося;
- ми україноцентричне видання;
- ми маємо ліцензію «The Economist», тому наша «міжнародна» версія компетентна і відповідальна;
- ми дбаємо про єдність змісту та художнього оформлення;
- наше видання надихає людей на боротьбу.
Після невеликої презентації вдалися до дискусії, адже є наболілі питання та проблеми, про які варто говорити і котрі конче треба вирішувати. Професія журналіста є однозначно цікавою, але разом з тим небезпечною, тому торкнулися питання безпеки як особистої кожного журналіста, так і загалом видання. Абивберегтися від політичного і цензурного тиску, журнал утримався на сайті від вільного коментування читачів, оскільки доводиться фільтрувати весь обсяг інформації. Інтерактив присутній у закритому режимі.
Гострими виявилися питання адекватного уявлення та сприйняття образу України західними ЗМІ та населенням. Безперечно, дефіцит об’єктивної інформації існує, тому журналісти авторитетного видання переконані, що питання постає насамперед щодо довіри закордонних мас-медіа і стосовно більш плідної співпраці.
Аби поліпшити якість місцевих ЗМІ, варто залучати фонди та ґранти сусідніх країн, які були б зацікавлені у розвитку. Зі старими кадрами радянського стандарту, які не готові до змін, варто прощатися. З боку держави, зокрема скептично налаштованих чиновників, повинен бути мінімальний вплив.
Журналісти тижневика усвідомлюють, що друкований продукт стає елітарним і дорожчає в ціні. На виготовлення саме журналів працівники витрачають більше ресурсів і сил, адже часописи не женуться за оперативністю – потрібна якісна аналітична журналістика.
Під час майстер-класу, який проводив Роман Малко, говорили про журналістику в період війни, репортажі з передової, підготовку медійців до екстремальних ситуацій. Журналіст – той самий боєць, а в умовах війни, можливо, ще й дуже цінна для ворога мішень. На думку пана Романа, у будь-якій ситуації слід поводитися передусім як людина та дотримуватися правил професійної етики.
Гостро пролунало питання контрабанди на Закарпатті. Автор публікації Роман Малко має публікації про колоритний і оригінальний світ, залежний від кордону. Зробив спроби «дізнатися, чим живе найзахідніший регіон України, чим може похвалитися, на що нарікає, у чому джерело його проблем і яким способом намагається їх долати». Як пояснив у розмові журналіст, ці питання варто ставити до влади, яка кинула напризволяще Закарпаття і Крим.
Пан Роман переконаний, що справжній журналіст не має боятися пострілів, вибухів чи буденного конфлікту. Ця професія потребує змін – втручання журналіста у суспільні процеси і вплив на них. Готуючи матеріали про політику, зрозумів, що це огидна штука. У цій сфері є лише одиниці представників, яким хочеться потиснути руку. Чиновникам доводиться завжди нагадувати про їхні обов’язки та обіцянки, владу треба лякати, тому примара Майдану в нашій ситуації має бути постійною. А далі – побачимо. Дієвим є громадянське суспільство і тиск небайдужих людей.
Оксана Пітра,
Фото Віталія Завадяка,
Медіацентр УжНУ
