Ніколайчук Віталій Іванович


Народився 1 липня 1951 р. в с. Веселівка Красилівського району Хмельницької області. В 1968 р. закінчив Западинецьку СШ, після закінчення якої служив в армії. У 1972 р. поступив на біологічний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив 1977 р. з відзнакою.

Починаючи з 1979 р. почав працювати на кафедрі фізіології рослин і дарвінізму УжДУ. Роботу поєднував з навчанням в аспірантурі. У 1982 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата біологічних наук на тему “Створення самозапильних ліній цукрового буряку у зв’язку з проявом гетерозису” при Інституті молекулярної біології і генетики (м. Київ). В цьому ж році на конкурсній основі був обраний асистентом кафедри фізіології рослин і дарвінізму. З квітня 1986 р. працював старшим викладачем, а в лютому 1987 р. обраний на посаду доцента кафедри фізіології рослин і біотехнології. У грудні 1988 р. на конкурсній основі був обраний на посаду завідувача цієї кафедри, а з березня 1989 р. – на посаду декана біологічного факультету. У 1998 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора біологічних наук зі спеціальності “Генетика” при Інституті фізіології рослин і генетики НАН України на тему: “Генетика насіннєвої продуктивності та господарські особливості лядвенцю рогатого в умовах Закарпаття”. У 1999 р. присвоєно вчене звання професора кафедри фізіології рослин і біотехнології.

Багаторічна науково-дослідна робота викладена в чотирьох монографіях: “Лядвенець рогатий – високобілкова культура Закарпаття”, “Лядвенець (Lotus L.): біологія, генетика, екологія”, “Екологічний стан Закарпаття. Проблеми і перспективи” та “Фізіологічні особливості сортів озимої пшениці за різного водозабезпечення та живлення”, в підручниках “Генетична інженерія” (під грифом “Допущено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів біологічних спеціальностей вищих закладів освіти”) та “Дієтетика та гігієна кормів”, 24 навчально-методичних посібниках (10 з яких під грифом “Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів”) та 194 наукових працях. Автор двох сортів лядвенця рогатого ОВіМарС-1 і ОВіМарС-2 (2001 р.) (Авторські свідоцтва на сорти рослин № 1569 та 1570), і двох патентів на винахід: “Спосіб мікроклонального розмноження лядвенця рогатого”, “Штам Holobacterium halobium 353 П – продуцент білково-вітамінної біомаси”. Під його керівництвом захищено 5 кандидатських дисертацій, одна дисертації апробована. Керує науково-дослідною роботою 2 аспірантів, 4 здобувачів і 2 дипломантами, тематика дисертаційних робіт яких стосується проблем фізіології рослин, генетики та екології рослин. Є керівником двох держбюджетних наукових тем.

За створення генетичної школи та розробку нових напрямків наукових досліджень в селекції кормових культур, вагомі досягнення у праці і високий професіоналізм у 2000 р. присвоєно звання “Заслужений діяч науки і техніки України”. За багаторічну роботу по підготовці студентів присвоєно звання “Відмінник освіти України” та нагороджено Почесною грамотою Обласної ради та Відділу освіти облдержадміністрації. У 2000 р. переможець гранту “Екосистемні і лісові дослідження як основа збереження й управління гірськими лісовими екосистемами в Українських Карпатах і Швейцарських Альпах”. З 1997 р. член Наукового товариства Саболч-Сатмар-Берегівського відділення Академії Наук Угорщини. в травні 1997 р. був ініціатором та головою Оргкомітету Міжнародного семінару “Охорона довкілля: сучасні методи дослідження в екології і мікробіології”. Голова Оргкомітету та ініціатор проведення 4-7 жовтня 2001 р. Міжнародної науково-практичної школи для молодих вчених і спеціалістів “Природні екосистеми Карпат в умовах посиленого антропогенного впливу”.

Керував науковим напрямом Міносвіти України “Оптимізація використання, розширене відтворення та збагачення рослинних ресурсів шляхом введення в культуру нових та мало поширених культур”. З 1999 р. по кінець 2004 р. був членом секції “Екологія, загальна біологія та охорона природи” при Державному Західному Науковому центрі НАН України, в цей же час, був членом спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 по захисту дисертацій у Львівському національному університеті ім. І.Франка. В 2001 року обраний членом науково-методичної комісії Міністерства науки і освіти України. З 13 жовтня 2004 р. член експертної ради з біологічних наук ВАК України. Крім того, входить до складу наукової ради секції “Біологія, біотехнологія, харчування” Міністерства освіти і науки України. З початку заснування головний редактор журналу “Науковий вісник УжНУ” (серія “Біологія”), який з 1998 р. зареєстрований ВАК України як фаховий. З 2000 р. член редколегії журналу “Фізіологія і біохімія культурних рослин”, а з 2004 р. – “Мікробіологічного журналу”.

В 2000 та 2001 рр. керував робочою науковою групою від УжНУ, що разом з державним управлінням екології та природних ресурсів в Закарпатській області вивчала наслідки забруднення території р. Тиса важкими металами внаслідок багаторазових аварій на Румунських гірничодобувних підприємствах. У 2001 р. був затверджений Закарпатською ОДА головою наукової комісії по вивченню та проведенню експертизи причин катастрофічних паводків та виробленню пропозицій по їх усуненню. Переможець конкурсу “Кращий Закарпатець – 2001” у номінації “Кращий вчений”. У грудні 2002 р. включений до складу громадської ради з питань екологічної політики та використання природних ресурсів при облдержадміністрації.

У вересні 2004 р. нагороджений відзнакою Закарпатської облдержадміністрації нагрудним знаком “За розвиток регіону”, а також грамотою Ужгородської міської ради за багаторічну сумлінну роботу, особистий внесок у розвиток національної освіти і науки України, плідну науково-педагогічну діяльність. З 2004 р. віце-президент Українського товариства фізіологів рослин. У 2005 р. обраний членом президії Закарпатського обласного товариства охорони природи. Нещодавно висунутий до складу колективу авторів на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл робіт “Розроблення та впровадження наукових основ і практичних засад збереження біорізноманіття як необхідної умови сталого розвитку України”.

Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)

Subscribe
Повідомляти про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Попередній Мікловда Василь Петрович
Наступний Переш Євген Юлійович