Народився 26 вересня 1949 р. в м.Ужгороді. Навчався на медичному факультеті Ужгородського державного університету, який закінчив у 1973 р. Зі студентських років мріяв стати хірургом. Для здійснення своєї мрії, на розподілі попросив спеціальність хірургію в будь-якому куточку СРСР. Комісія задовільнила його прохання і волею долі опинився молодий хірург в Сибірі. Трудову діяльність лікаря-хірурга розпочав у м.Тайшет, Іркутської області де отримав професійне загартовування на все життя.
З 1977 р. молодий хірург-практик починає формуватися як науковець – поступає в аспірантуру по хірургії в Інститут серцево-судинної хірургії ім.О.М.Бакулєва (Москва, Росія). У 1980 р. закінчує аспірантуру і захищає кандидатську дисертацію. До 1982 р. продовжує працювати в цьому ж інституті. Зарекомендував себе як висококваліфікований хірург, набув досвіду хірургічного лікування складної патології, особливо удосконалився у серцево-судинній хірургії. Бажання повернутися на рідне Закарпаття взяло верх. У 1982 р. Василь Іванович повертається додому і працює районним хірургом Рахівського району. З 1984 р. переїздить до Ужгорода і працює на посаді завідувача хірургічного відділення ОКЛ.
У 1987 р. поступає в докторантуру і повертається в Інститут серцево-судинної хірургії ім.О.М.Бакулєва. Докторантуру закінчив у 1989 р., а в 1990 р. захистив докторську дисертацію. З 1987 р. перед від’їздом в докторантуру, починає працювати на кафедрі госпітальної хірургії УжНУ як асистент. Після захисту докторської дисертації повертається працювати на кафедру госпітальної хірургії. В 1992 р. отримав вчене звання професора. З 1995 р. являється Головою (а в наступному Президентом) асоціації хірургів Закарпаття. У 1998 р. обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри госпітальної хірургії.
Заслуги професора В.І.Русина в галузі охорони здоров’я були відзначені у 1999 р. присвоєнням йому почесного звання “Заслужений лікар України”. У 1999 р. професор В.І.Русин обирається за конкурсом на посаду декана медичного факультету. В 2004-2005 рр. Василь Іванович – ректор Ужгородського національного університету. Громадська робота не обходить стороною Василя Івановича – у 2002 р. його обирають депутатом обласної Ради, де він є головою комісії з питань охорони здоров’я. Професор В.І.Русин обраний членом Президії хірургів України, членом спецради по захисту кандидатських та докторських дисертацій при Львівському державному медичному університеті, членом методичної комісії ЦМК з ВМО МОЗ України.
З приходом Василя Івановича на кафедру госпітальної хірургії народилась і розвинулась нова школа хірургії на Закарпатті – це школа професора В.І.Русина. Під його керівництвом виконано і захищено одну докторську і 12 кандидатських дисертацій. Він є автором 20 монографій, трьох навчальних посібників, які видані під грифом МОН та МОЗ України, 250 наукових праць, 47 патентів України на винахід. За плідну раціоналізаторську та винахідницьку діяльність пов’язану з розробкою нових методів лікування та медичних приладів у 2001 р. обраний членом-кореспондентом, а в 2002 р. – академіком Академії інженерних наук України.
Народився 26 вересня 1949 р. в м.Ужгороді. Навчався на медичному факультеті Ужгородського державного університету, який закінчив у 1973 р. Зі студентських років мріяв стати хірургом. Для здійснення своєї мрії, на розподілі попросив спеціальність хірургію в будь-якому куточку СРСР. Комісія задовільнила його прохання і волею долі опинився молодий хірург в Сибірі. Трудову діяльність лікаря-хірурга розпочав у м.Тайшет, Іркутської області де отримав професійне загартовування на все життя.
З 1977 р. молодий хірург-практик починає формуватися як науковець – поступає в аспірантуру по хірургії в Інститут серцево-судинної хірургії ім.О.М.Бакулєва (Москва, Росія). У 1980 р. закінчує аспірантуру і захищає кандидатську дисертацію. До 1982 р. продовжує працювати в цьому ж інституті. Зарекомендував себе як висококваліфікований хірург, набув досвіду хірургічного лікування складної патології, особливо удосконалився у серцево-судинній хірургії. Бажання повернутися на рідне Закарпаття взяло верх. У 1982 р. Василь Іванович повертається додому і працює районним хірургом Рахівського району. З 1984 р. переїздить до Ужгорода і працює на посаді завідувача хірургічного відділення ОКЛ.
У 1987 р. поступає в докторантуру і повертається в Інститут серцево-судинної хірургії ім.О.М.Бакулєва. Докторантуру закінчив у 1989 р., а в 1990 р. захистив докторську дисертацію. З 1987 р. перед від’їздом в докторантуру, починає працювати на кафедрі госпітальної хірургії УжНУ як асистент. Після захисту докторської дисертації повертається працювати на кафедру госпітальної хірургії. В 1992 р. отримав вчене звання професора. З 1995 р. являється Головою (а в наступному Президентом) асоціації хірургів Закарпаття. У 1998 р. обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри госпітальної хірургії.
Заслуги професора В.І.Русина в галузі охорони здоров’я були відзначені у 1999 р. присвоєнням йому почесного звання “Заслужений лікар України”. У 1999 р. професор В.І.Русин обирається за конкурсом на посаду декана медичного факультету. В 2004-2005 рр. Василь Іванович – ректор Ужгородського національного університету. Громадська робота не обходить стороною Василя Івановича – у 2002 р. його обирають депутатом обласної Ради, де він є головою комісії з питань охорони здоров’я. Професор В.І.Русин обраний членом Президії хірургів України, членом спецради по захисту кандидатських та докторських дисертацій при Львівському державному медичному університеті, членом методичної комісії ЦМК з ВМО МОЗ України.
З приходом Василя Івановича на кафедру госпітальної хірургії народилась і розвинулась нова школа хірургії на Закарпатті – це школа професора В.І.Русина. Під його керівництвом виконано і захищено одну докторську і 12 кандидатських дисертацій. Він є автором 20 монографій, трьох навчальних посібників, які видані під грифом МОН та МОЗ України, 250 наукових праць, 47 патентів України на винахід. За плідну раціоналізаторську та винахідницьку діяльність пов’язану з розробкою нових методів лікування та медичних приладів у 2001 р. обраний членом-кореспондентом, а в 2002 р. – академіком Академії інженерних наук України.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
