CNN, Dailymail, WIRED, Science-News, RedOrbit та інші світові ЗМІ – новинні й наукові – повідомили про результат роботи вченого родом з Ужгорода, випускника УжНУ – Тараса Олексика, професора Університету Пуерто-Рико, директора Центру генетики Карибського басейну. Йдеться про унікальні дослідження ДНК щілинозуба – істоти розміром з бобра, дуже великої землерийки, що живе на Землі з прадавніх часів, задовго до того, коли динозаври вимерли внаслідок удару метеорита 65 мільйонів років тому.
«Згідно з новим дослідженням, опублікованим нашою групою з Університету Пуерто Ріко, у співавторстві з Університетом штату Іллінойс у журналі Мітохондріальна ДНК, гаїтянський щілинозуб, який живе в Домініканській Республіці та Гаїті, відокремився від усіх інших плацентарних ссавців дуже давно, 78 мільйонів років тому, задовго до того, як вимерли динозаври. Річ у тому, що астероїд, який поклав край Юрському періоду, упав зовсім недалеко від островів, на яких жив щілинозуб. Динозаври вимерли, а цей чудернацький вид залишився», – пояснив у коментарі Zaholovok.com.ua Тарас Олексик.
Щілинозуб – це комахоїдний звір розміром з бобра: довжина його тіла досягає 32 см, а хвоста – 25 см. Важить це диво природи близько 1 кг. Залишилося тільки два види: гаїтянський щілинозуб і кубинський. Своєю довгою мордою з малими трикутними зубами вони нагадують їжака, тільки з більш довгим носом. Виглядає щілинозуб не так і страшно, проте в його зубах є щілини, через яку подається отрута, яка при укусі потрапляє у рану. Тварини ці ретельно охороняються, оскільки існує серйозна небезпека остаточного зникнення цих істот з лиця Землі.
Адам Брандт і Альфред Рока, колеги з Університету штату Іллінойс, в прес-релізі наголосили:
“Це просто вражає, як він вижив так довго. Він пережив астероїд, він вижив колонізації островів людьми, а також щурів і мишей, яких люди принесли з собою, і які знищили найближчих родичі щілинозуба”.
Тарас Олексик розповів:
«У грудні 2014 року разом з моїм університетським колегою з Пуерто Ріко, Хуаном-Карлосом Мартінесом-Крузадо, ми організували експедицію на острів Гаіті. Там ми, разом з ветеринаром з центрального зоопарку Санто ДомінѓоZooDom, двома студентами, і двома провідниками, що добре зналися на повадках щілинозуба, кілька тижнів відловлювали цих тварин в горах на кордоні між Домініканською республікою і Гаіті. Щілинозуб – тварина нічного способу життя, з добре розвиненим нюхом, дотиком і слухом. Живе він сім’ями в карстових печерах, які скоріше всього і врятували цей вид коли гігантський цунамі що винищив динозаврів прокотився островом 65 млн років тому.
Спосіб полювання на щілинозуба нехитрий, але потребує сміливих і рішучих дій. Наші провідники при світлі дня довго шукали місця з слідами його недавньої діяльності – перегорнуте листя, маленький чорний послід, який вони чомусь лишають зверху на каменях, відбитки слідів в глинистому ґрунті. З приходом темноти ми займаємо позиції на схилах між деревами, де проходять стежки, якими ходить цей дивовижний звір.
Чекати треба довго. Інколи всю ніч не чути нічого крім тріскотіння комах і жаб’ячих пісень. Але раз на раз чути як у темряві суне розгрібаючи перед собою опале листя. Тут головне не вагатися. Вмикати ліхтар, доганяти звіра і ловити його за хвіст, подалі від гострих і отруйних зубів. Зловив, тримай. Попереду найважче. Треба звіра не пошкодити і не перелякати дуже, але і зберегти свої руки цілими поки ветеринар бере пробу крові на аналізи.
Успішне полювання ще не було запорукою успішної експедиції. Щілинозуби перебувають під строгою охороною. Навіть щоб вивезти зразок ДНК потрібно було півроку отримувати необхідні документи. Нарешті, минулого року ми перевезли зразки до США і почався молекулярний і біоінформатичний аналіз.
У даному досліджені ми зосередилися на мітохондріальній ДНК – маленькій хромосомі, що передається виключно по материнській лінії. За допомогою повної генетичної послідовності нуклеотидів мітохондріальної ДНК ми побудували філогенетичне дерево – математичну модель еволюційної історії цієї унікальної істоти, заповнивши важливу нішу на дереві життя.
Отримані нами результати підтримують теорію попередні походження виду. Справа в тому, що острів Гаїті колись був частиною Мексики, але 75 мільйонів років тому за рахунок тектонічних процесів він почав відділяється від півострова Юкатан. Щілинозуби відчалили вид континенту на цьому шматку землі і таким чином ізолювалися від усіх інших плацентарних видів. 10 млн років по тому вимерли динозаври, а їхні екологічні ніші успішно зайняли ссавці, а щілинозуби все дрейфували Карибським морем, і без великих змін дожили до наших днів.
Хоча їх родичі на п’яти континентах давно вимерли, щілинозуби все ще борються за існування. Але в сучасному світі вони знову під загрозою зникнення. Так як ця тварина розвивалися в екосистемі з довгою відсутністю хижаків, собак, котів, мангустів, тепер він стикається з погрозами від домашніх тварин і людей, а з розширенням сільськогосподарських угідь і втрачає місця де можна ховатися в норах, а вночі полювати на смачних комах.
Наше дослідження показало, що надія на виживання ще є. Тварини на півдні острова відрізняються від родичів на півночі достатньо щоби підтвердити статус окремих підвидів. Це означає що підхід до охорони виду повинен бути переглянутим. До того ж наша робота привернула увагу впливових новин: CNN, WIRED, Science-News, Red Orbit, ітд. Сподіваюся, що ми привернули інтерес до долі виду, який не згасатиме і допоможе нам його захистити від зникнення, хоча б на цей раз».
Джерело: Заголовок
