«Бачиш, друже, твоє життя в твоїх руках, твоя дорога – теж. Хоч як би вона вигиналася, хоч би куди повела, – тільки тобі, зрештою, крок робити».
Днями в ILKO GALLERY презентував свою книгу Андрій Зелінський, перший військовий капелан при штабі АТО (2014 р.), співзасновник Української академії лідерства, викладач УКУ, політолог, публіцист.
«Семенові зорі» Андрія Зелінського
Захід модерував Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, для якого «Семенові зорі» о. Андрія стали ніби продовженням «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері, «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, третьої серії «Матриці» – книга повна символів, які потребують декодування.
«Час запалювати зорі!» – раз у раз твердить о. Андрій під час презентації. Starlighting як здатність долати темряву – ключове у високоінтелектуальній промові автора. За його словами, йдеться про два важливі процеси у житті зрілої людини: становлення особистості та служіння суспільству, а ще про усвідомлену свободу, виявлену в дії.
Казка як конденсат народної мудрості стає герменевтичним ключем до творення софійного дивосвіту автора: «Моя особиста казка, написана словами мого народу». Вікова історія транслювання базових алгоритмів людського буття. У ній багато любові, кохання та смерті. Бо ідеться про війну. На головне питання «Як прорватися?» відповідь – «Запалюючи зорі, долати темряву. Тільки любов здатна на перемогу!». Найважливіше тепер, на думку капелана, не втратити можливості бачити крізь морок, крізь власний біль. Тому це казка з добрими очима, а її завдання – розкрити те, що лежить в основі. Метареальність, метадійсність, якої дозволяє діткнутися казка простими словами. Казка пропонує нам певну трансформаційну механіку, бо вона про алгоритми: ЯК жити, ЯК зробити так, щоб добро перемогло зло, ЯК любити в умовах викликів. Вона конструює уявлення про реальність, в якій живемо.
Під час презентації
Цитуємо автора майже дослівно, бо майже кожне його речення – це такий конденсат думки, що руки мимохіть ввімкнули диктофон:
Андрій Зелінський серед українських воїнів
– Війна – це можливість прорватися крізь болючу дійсність, але не втратити зв’язку з реальністю.
Ідеться про вічність, яку ми маємо врятувати в умовах загрози людському існуванню. Аби людяне і людське у нас не постраждало. Є щось, що нас об’єднує, і воно має вікову історію.
Стати людьми, інтегруватися в суспільство, знайти якусь життєву мудрість для того, щоб організувати життєвий простір навколо себе. Це є цикл. Не варто відразу завтра кудись починати рватися, в політику, до прикладу, якщо ти хочеш щось змінити. Стоп! Створіть людину у власному серці! Організуйте світ навколо себе! Знайдіть принципи, на основі яких попередні покоління теж вибудовували якісь мудрі формати співіснування. Тільки тоді починайте змінювати світ навколо себе, активно запалюючи зорі! Хоч усе це може відбуватися й синхронно.
Цар Сам був сам. Він сам усе робив. Темрява, де він править, має свою структуру. Страхолісся має три основні ліси (сфери): Рудий ліс (там живе закопаний вогонь – символ ядерного потенціалу), Темний ліс – там є смердючі болота, де живуть ропухи, які дурманять своїм кваканням голови тим, хто там живе (алюзія на пропаганду та суспільство, яке живе під її дією), Ліс тіней (криміналітет при владі). Ці Ліси формують суспільство. Є ті, хто над суспільством, – Лисі гори (олігархат, який підтримує самодержця). І навіть коли головний герой Семен стинає йому голову, той кладе собі голову на місце зі словами: «Допоки над моїм краєм панує морок, я безсмертний».
Нічого нового сьогодні не відбувається. Воно регулярно повторювалося. Є морок. І це більше, ніж режим. Ідеологія мороку – самотність, сформована страхом. Страх змушує людину боятися бути собою. Відповідно саме страх уможливлює відстань поміж людьми. І в цій відстані знаходить собі місце ідеологія тоталітарного штибу, коли люди не разом. Нам потрібні мости!
На мостах люди зустрічаються. На мостах люди спілкуються. На мостах живе надія. Там, де ми з вами спілкуємося, можемо згенерувати суспільство нової якості. Бо це ми, люди, творимо світ людей і нічого понад цим. Отже, оце глибше й більше через людське серце промовляє. Людям потрібні мости (цінності) – це логіка горизонтального суспільства. Цар Сам зникне рано чи пізно. Але доки існує Темрява (нетолерантність до людської свободи та гідності, до індивідуальної спроможності, до суб’єктності), нічого не зміниться.
Коли знущання відбувається заради знущання, це не питання етнічного, політичного – це питання людяності і темряви. Ми з вами на межі людяності виявилися у ХХІ столітті. І якщо не знайдеться відважних людей, які готові запалювати зорі, тобто розвіювати морок, прийде інший цар Сам. Дві цивілізаційні моделі, а посередині – Плавні – лінія фронту. Наше Світло вже не раз і не два намагалися погасити. Логіка Плавнів і логіка Палаців – це про дві цивілізаційні моделі, які знову схрестилися у Дикому полі. Зберегти нашу здатність генерувати Світло – ось що головне. Запалювати зорі (мрії та дії)! Опанувати мистецтво конвертації нашої людяності у нашу суб’єктність.
Зброєю темряви не здолати. Темряву можна здолати лише силою любові. Тільки любов здатна на перемогу. Тільки вона робить із нас нездоланних Зорепалів.
Галина Шумицька під час презентації
Відверто кажучи, приємно було бачити повен зал отих зорепалів, бо як інакше вони би сюди потрапили А був тут і владика Ніл, інші отці, були представники місцевого самоврядування, було чимало молоді. Уважно слухаючи спікера, вірю!, обдумували свої способи підсилювати Світло у наших Плавнях, що простяглися вздовж Борисфену, а з іншого – оточені валом.
Під час автограф-сесії
Вразив пан Едуард з Харкова, який з дитячою допитливістю розпитував о. Андрія про дивовижну країну Ирій, а сам насправді вже три роки як створив і підтримує додаток на телефон «Казки українською» – знайшов свій унікальний спосіб СВІТИТИ.
Дякую Українській академії лідерства та о. Андрію за чудовий захід в Ужгороді!
){kind=link}