Доктор біологічних наук, професор кафедри ботаніки Ужгородського національного університету, соросівський професор (1997), академік АНВШ, науковий керівник міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем (МНДЛОПЕ) і віце-президент Українського ботанічного товариства.
Народився 2 березня 1926 р. в селі Буштино Тячівського району Закарпатської області в родині техробітника народної школи. В 1931-1937 рр. навчався в народній школі. Після закінчення 6-го класу народної школи, в 1937 р., після складання вступного іспиту, поступив на навчання в російську реальну гімназію в м. Прага (ЧСР). Після окупації Закарпаття Угорщиною (в 1939 р.) був переведений для продовження навчання в гімназію в м. Хуст (Закарпаття). В 1946 р., після закінчення середньої школи №2 в м. Хуст, поступив навчатись в Ужгородський державний університет на біологічний факультет і спеціалізувався на кафедрі ботаніки. В 1951 р. завершив навчання в університеті, отримавши Диплом спеціаліста: “Ботанік. Вчитель біології ї хімії”. В 1951 р. поступив навчатись в аспірантуру у відділ “геоботаніка”. Науковим керівником теми дисертаційної роботи був чл.-кор. АН УССР, д.б.н.,
проф. Поварніцин В.О. В 1954 р. успішно захистив дисертаційну роботу на вчений ступінь кандидата біологічних наук і отримав диплом по спеціальності “геоботаніка”. В цьому ж році був прийнятий на роботу старшим викладачем кафедри морфології і систематики рослин, яка згодом була перейменована на кафедру ботаніки. В 1957 р. був обраний доцентом, а в 1962 р. – зав. кафедрою морфології і систематики рослин. В 1970 р. захистив дисертацію на вчений ступінь доктора біологічних наук, а в 1971 р. ВАК присвоїв вчене звання професора. В 1978 р. був обраний деканом біологічного факультету. Під час перебування на цій посаді сприяв будівництву в с. Колочава Міжгірського району біобази для проведення літніх практик студентів. У 1982 р. завершився строк роботи на посаді декана і був тільки завкафедрою. Після 34 років перебування на посаді зав. кафедрою в 1996 р. був обраний професором кафедри ботаніки. В 1993 р. домігся організації при кафедрі ботаніки Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем. Після створення лабораторії ректоратом УжНУ і начальником Закарпатського обласного управління екології та природних ресурсів В.І. Комендар був призначений науковим керівником і завідувачем цієї лабораторії.
Впродовж 17 років досліджував сучасний стан і динамічні тенденції верхньої межі лісу і криволісся в Українських Карпатах і горах-аналогах. В протилежність думці проф. П.Д. Ярошенко та інших авторів,
В.І. Комендар, в своїй монографії “Форпосты горных лесов” довів, що в сучасний період спостерігається тенденція до просування верхньої межі лісу вгору, причиною чого є тепличний ефект і комплекс інших факторів. Основним фактором, який сприяє зниженню верхньої межі лісу є антропогенний.
В.І. Комендар, вперше в ботаніці, запровадив комплексне, монографічне вивчення раритетних видів рослин Карпат на популяційному рівні з метою виявлення їх таксономічної і популяційної структури, морфолого-географічної, екологічної і генетичної диференціації, походження і еволюції. Комплексне дослідження є новим синтетичним напрямом популяційних досліджень, об’єктом яких стала популяція як природно-історична і еволюційна одиниця, як самостійний рівень життя, що дозволяють пізнати біологію виду, шляхи їх становлення і еволюції і, на підставі цього, розробити наукові основи охорони і ефективні заходи по їх реалізації. Цей напрям вивчення видів розроблявся починаючи з 1-ої публікації В.І. Комендарем наукової статті, пов’язаної з комплексним вивченням Narcissus angustifolius Curt. в ”Ботаническом журнале”, 1964.- Т.49, №7.- С.1024-1032. Згодом аспірантами, співробітниками Міжвідомчої лабораторії кафедри ботаніки, під науковим керівництвом В.І. Комендаря, було досліджено більше 25 раритетних видів рослин Карпат, захищено 17 кандидатських і одна докторська дисертація. На ХІ з’їзді УБТ (Харків, 25-27 вересня 2001 р.) професор Ю.А. Злобін визнав, що в Ужгороді, під керівництвом В.І. Комендаря, сформувалась самостійна наукова школа популяційної ботаніки.
В серпні 2005 р. Президентом України В.А. Ющенко, В.І. Комендарю присвоєно звання “Заслужений діяч науки і техніки”.
Монографія – В.І.Комендар “Форпосты горных лесов”, Ужгород: Карпаты, 1966 – 204 с. Підведено підсумки вивчення верхньої межі лісу і криволісся в Українських Карпатах, їх сучасний стан, тенденцій до просування її вгору, якщо немає перешкод з боку господарської діяльності людини. Розроблені наукові основи відновлення верхньої межі лісу і криволісся. Кількість наукових публікацій – 503. Є Патент на біологічно-активну добавку до раціону харчування “Бальзам Комендаря”, а також на безалкогольні напої “Закарпатський” та “Васильок”, патент у співавторстві з С.С. Фодором “Способи відновлення верхньої межі лісу”. Підготовлено 17 кандидатів біологічних наук, науковий консультант 1 докторської дисертації.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
