Народився 10 грудня 1941 р. в с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області. Середню освіту здобув в Ужгородській вечірній школі робітничої молоді № 1 у 1958 р. По закінченні школи три роки працював електриком у Закарпатському будівельно-монтажному управлінні та в інших організаціях. У 1961-1964 рр. перебував на строковій військовій службі, після якої поступив на фізико-математичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив у 1969 р.
У вересні 1969 р. І.І. Шафраньоша зараховують до аспірантури при кафедрі квантової електронікиі і протягом трьох років під керівництвом професорів І.П. Запісочного та І.С. Алексахіна він займається дослідженням процесів збудження та іонізації атомів при електронно-атомних зіткненнях. 21 квітня 1977 р. в Ленінградському державному університеті захищає дисертацію „Розробка методики та дослідження процесів збудження і іонізації із метастабільних станів атомів стронцію і барію повільними електронами” і здобуває вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. З 5-го жовтня 1972 р. І.І.Шафраньош працює у Проблемній науково-дослідній лабораторії фізики електронних зіткнень при кафедрі квантової електроніки УжДУ – на посадах старшого інженера, молодшого та старшого наукового співробітників. Вчене звання старшого наукового співробітника йому присвоєно 1 липня 1982 р. З вересня 1982 р. Іван Іванович очолює відділ електронних процесів у Проблемній науково-дослідній лабораторії фізичної електроніки.
23 грудня 1993 р. в Інституті фізики НАН України І.І. Шафраньош захищає дисертацію „Процеси непружних взаємодій електронів із збудженими атомами”, і йому присвоюють вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. З травня 1994 р. він стає провідним науковим співробітником Проблемної науково-дослідної лабораторії фізичної електроніки УжДУ. На даний час працює на посаді професора кафедри квантової електроніки УжНУ. Читає лекційні курси: „Загальна фізика”, „Фізика електронних зіткнень”, „Вакуумна та плазмова електроніка”, „Взаємодія біооб’єктів з фізичними полями”, „Методи реєстрації малих потоків заряджених частинок”, проводить семінарські, практичні і лабораторні заняття. Керує дипломними, кваліфікаційними та курсовими роботами студентів.
Іван Іванович очолює керівництво науково-дослідних робіт фундаментального спрямування. Разом із співробітниками відділу електронних процесів вивчає непружні зіткнення електронів із атомами та молекулами, створює відповідні методики та експериментальну базу досліджень. Ним вперше визначені абсолютні ефективні перерізи збудження спектральних переходів із метастабільних станів атомів лужноземельних елементів, талію, міді та натрію, виміряні енергетичні залежності перерізів збудження спектральних переходів атомів в інтервалі енергій електронів від порогів процесів до 30 еВ, одержані дані про абсолютні перерізи іонізації вказаних атомів та їх енергетичні залежності. Знайдена резонансна структура на припорогових ділянках енергетичних залежностей перерізів збудження з метастабільних станів та дано пояснення природи її походження, запропоновані основні закономірності та механізми перебігу процесів непружних взаємодій електронів із збудженими атомами. Іван Іванович є співавтором нового наукового напрямку з досліджень процесів непружних взаємодій електронів з біомолекулами. Ним виконані піонерські дослідження процесів збудження та іонізації біомолекул повільними електронами.
З 1994 р. Шафраньош І.І., поряд із науковою, займається і педагогічною діяльністю. 25 грудня 1997 р. йому присвоєне звання профессора. Найбільш вагомими науковими досягненнями слід вважати: отримання нових даних про процеси збудження та іонізації збуджених атомів, надпружного розсіяння електронів, непружних взаємодій повільних електронів з біомолекулами. Керує науковою роботою аспірантів. Під його керівництвом виконали та захистили кандидатські дисертації Снігурська Т.А., Маргітич М.О., Марушка В.І. На даний час працює на посаді професора кафедри квантової електроніки УжНУ. Галузі наукових інтересів: атомна фізика, фізика електронних зіткнень, біофізика. Має більш як 130 наукових праць, 3 авторські свідоцтва на винаходи.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
