Кажуть, що 19-го березня лелеки повернулися в Україну у свої рідні домівки, ствердивши життя та близьку Перемогу нашої Держави над ворогом. Ця дата має ще одне важливе значення, адже саме в цей день народилася письменниця, «совість нації», «жінка-позиція» – надзвичайна Ліна Костенко, творчість якої – безмежний океан мудрості, честі та любові.
Саме тому 21-го березня, у День поезії, з ініціативи викладача української мови та літератури Якубишин Марії Віталіївни та за участі викладачів різних дисциплін і студентів у Природничо-гуманітарному фаховому коледжі ДВНЗ «УжНУ» відбувся відкритий літературний вечір «Свято музики, поезії та весни» до дня народження легендарної мисткині-шістдесятниці Ліни Костенко, де головним було Слово, озвучене, відчуте, прожите кожним учасником цього дійства. Ця подорож у світ мистецтва дозволила усім відкрити душу і наповнитися світлом поезії. Атмосфера заходу була незбагненною: вирували емоції, коли говорили стихії.
Ліна Костенко для багатьох уособлює справжню Україну. Той вимір і ту систему координат, якими сьогодні живемо усі ми. Яскрава представниця «феномену шістдесятництва» є тим міцним магнітом, що тримає український світ. Прониклива, наділена пророчим даром, сучасниця, вона неодноразово надсилала нам свої перестороги.
Першою з напутнім словом до усіх учасників та присутніх звернулася голова циклової комісії гуманітарних дисциплін загальноосвітнього циклу, викладач української мови та літератури Андрусь Мар’яна Володимирівна, яка зауважила, що цей захід у нашій коледжанській родині наче маленьке свято, таке потрібне, у цей нелегкий час.
Модераторкою заходу стала викладачка української мови та літератури Якубишин Марія Віталіївна, яка звернулася до самої шістдесятниці поезією своєї мами, закарпатської поетеси Мар’яни Бонь-Якубишин «Ліні Костенко», щоб усі присутні відчули, що цей захід особливий. Адже своїм життям Ліна Костенко показує нам, як людина має творити себе, виховувати всередині своєї душі «найвищого цензора», котрий у вирішальні моменти життя зможе вказати на правду, яка допоможе знайти сили там, де їх не було, щоб ставати мужніми, робити правильний вибір та бути незалежними.
Далі актуальність творчості Ліни Костенко підтвердила викладач історії Ходанич Мар’яна Михайлівна, яка декламувала поезію “Мій перший вірш написаний в окопі”.
Актуальними, на превеликий жаль, стали й інші слова Ліни Костенко про старші реалії війни “І жах, і кров, і смерть, і відчай, і клекіт хижої орди…” . Цю поезію прочитала напам’ять голова методичної комісії коледжу Гошовська Олександра Іванівна.
У дивовижному за красою й силою поетичному голосі Ліни Василівни гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки й твердість духу справжнього борця. Про багатогранність творчості поетеси та дуже складні теми говорила викладач української мови та літератури Гординська Аліна Аурелівна, яка звернулася до присутніх рядками прозового роману письменниці “Записки українського самашедшого”, далі проілюструвала складні теми уривком із роману у віршах “Берестечко” та закцентувала на новому початку для України та усього нашого народу віршем “Ще вчора була я висока, як вежа..”. Цю поезію представила слухачам ще й за допомогою репродукцій картин сучасних художників.
Про Ліну Костенко всім було що сказати. Усім, хто просто читав її вірші та поеми, хто має душу й має совість. Бо ця Жінка незбагненна, як цілий величний Всесвіт. Вона була і є “альтернативою всякій неправді”, саме тому її поезія звучить так щиро і переконливо. Голосом Андрусь Мар’яни Володимирівни поезія “Доля” набула ще сильнішого звучання, адже хто міг би відчути цей твір так тонко і так чуттєво, як не інша мисткиня, сильна духом жінка і берегиня роду, яка зуміла створити неповторну атмосферу і подарувати подорож у світ мистецтва.
Ліна Костенко – це ніби символ української жінки, яка живе за покликом серця. Як і її головна героїня роману у віршах “Маруся Чурай”. Історичну постать піснярки та символізм українського мистецтва музики і слова, його актуальність і глибину продемонструвала Лукавська Альвіна Володимирівна – викладач-програміст спеціальності “Інженерія програмного забезпечення”. Вона викликала шквал таких сильних емоцій своєю чуттєвою декламацією, що слухачі ледь стримували сльози.
Доповнив емоційну напругу заходу студент групи КН-22 Коваленко Юрій, який скомпонував цілком новий оригінальний музичний виступ на слова вірша “Моя любове, я перед тобою…”. Це стало дебютом молодого виконавця і першим кроком у презентації свого таланту публіці.
Неповторність і цілісність, багатогранність і неординарність жіночої чуттєвої, безборонної, прекрасної душі представила учасникам теж неймовірна сильна чуттєва жінка – викладач математики Данько-Товтин Людмила Ярославівна, задекламувавши поезію “Між іншим”. Вона зуміла так влучно і так трепетно закцентувати на головному : “Люди, будьте взаємно ввічливі!”
Ліна Костенко нагадує нею ж витворений образ «пілігрима віків», який подорожує дорогами історії, прямуючи до свого Слова. А це чи не єдиний спосіб переживання свободи. І її набуття. Не випадково Ліна Костенко сказала про себе: «Часом я — це мовчання задушеної вільної людини». Та не мовчать слова — ці срібні птиці, які оживлюють її Всесвіт. Поезію “Страшні слова, коли вони мовчать…” представили студенти спеціальностей “Інженерія програмного забезпечення “, “Будівництво та цивільна інженерія “Коваленко Юрій та Костелей Олександр, які здивували усіх присутніх оригінальністю виконання цих поетичних рядків під акорди гітари.
Після осмислення значення Слова йде осмислення значення Безстрашності. Викладач української мови та літератури Соломко Наталія Іванівна поетичними рядками Ліни Василівни “Коректна ода ворогам” влучно підкреслила, що нам, як незнищенній нації, не страшні жодні перешкоди і недруги, адже вони тільки загартовують нас і роблять сильнішими.
Філософську естафету перейняла Калинич Наталія Федорівна, викладач української мови та літератури, яка поділилася своїм досвідом зі слухачами та звернулася до присутніх із поезіями “Шипшина важко віддає плоди” та “Кольорові миші”, закцентувавши на тому, що кожна маленька людина є частиною великого світу.
На літературному вечорі Ліна Костенко звучала по-різному: натхненно, неповторно, оригінально і чуттєво. Кожен декламував, віддаючи часточку своєї душі. І “недумано, негадано” прозвучав вірш Ліни Костенко у виконанні Якубишин Марії Віталіївни, організаторки заходу, яка змогла щирою і відвертою декламацією торкнутися найпотаємнішого, розкрити слово “Люблю” і зауважити, що ця поезія – є особливою для кожного.
Продовжила і по-новому відчула вірші Ліни Костенко чарівна викладачка української мови та літератури Шаркань Інна Федорівна. Філологиня прочитала напам’ять поезії “Що в нас було?”, “Місто, премісто, прамісто моє..” та звернулася до кожного із побажанням прекрасного майбутнього “без тривог”, щоб там чекав на кожного з нас омріяний і рідний “силует у вікні золотому”. Також ще однією родзинкою заходу стала аудіовізуальна робота Інни Федорівни із афоризмами Ліни Костенко про кохання.
Поезія “І не минає, не минає…” у музичному оформленні студенток 1, 2 курсів спеціальності “Інженерія програмного забезпечення ” Кулак Людмили та Семенчук Крістіни теж стала неповторною музичною оздобою цього вечора.
Модератор заходу виступила перед публікою з поезією “Я егоїстка?!”, щоб наголосити: любов варто починати із себе! Бо тільки тоді ми зможемо цінувати по-справжньому всіх і все навколо.
Логічним завершенням вечора стала мотиваційна анімація поезії “Крила”, озвучена неповторним чоловіком, який став національною легендою, Богданом Ступкою.
Талановиті слова Ліни Василівни окрилили всіх присутніх на нові звершення, наступні літературні дійства та прийдешню Перемогу України!
Автор: Марія Якубишин,
відео: Інна Шаркань
Природничо-гуманітарний фаховий коледж УжНУ
){kind=link}