Польські дослідники прибули на Закарпаття в пошуках матеріалу з економічної антропології.
Нею керували заступник директора інституту, доктор філософії Івона Калішевска та докторант Іва Колодзєйска, котрі відкрили для себе й студентів незвідану територію. До слова, науковці взяли в поїздку і власних дітей, яких змалку привчають до самостійності у мультикультурному і відкритому світі. Дослідники прибули на Закарпаття в пошуках матеріалу з економічної антропології. Їх цікавили неформальні економічні відносини у прикордонній зоні, корупція у вишах і повсякденному житті, «пересічники», політичне й культурне русинство тощо.
Немало часу в спілкуванні із польськими ровесниками провели студенти УжНУ: історики Дарія Мороз, Каріна Шкріба, Михайло Рекрутяк, країнознавець Крістіна Азархова, економістка-міжнародниця Елізабета Лііс. Вони допомагали контактувати з місцевим населенням, оскільки гості не зовсім оволоділи українською, її діалектами. Ужгородська молодь перебирала досвід польової антропології від однолітків сусідньої країни, практикувалася в польській та англійській мовах.
У тематичних бесідах узяли участь науковці УжНУ Михайло Зан (доцент кафедри політології), Володимир Гуцул (завершує докторську дисертацію про середньовічне рицарство), старший науковий співробітник обласного скансену Василь Король і представник кафедри історії України – автор цих рядків. Гості відвідали Музей археології ім. Е. Балагурі, де його директор Володимир Мойжес провів кваліфіковану екскурсію.
Окремою темою розмови стали особливості студентської практики і професійної роботи в етнографічному/антропологічному полі в Україні, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Грузії. Івона Калішевска розповіла про багаторічні дослідження у Чечні, Інгушетії та Дагестані, що стало об’єктом її докторської.
Спілкувалися про етноботаніку і народну медицину, політизацію та інструменталізацію русинської проблематики. Бесіди мали неформальний характер, учасники не були скуті протоколом офіційних засідань і вільно висловлювали погляди. Відзначимо безпафосність, відкритість і щирість знаних у науковому світі польських дослідників.
Організація і проведення польової етнографічної/антропологічної практики у нас і Польщі відрізняється. Так, варшавські студенти не проводять на практиці три тижні безперервно, як у нас, а розподіляють цей термін на кілька етапів і відвідують локацію свого обстеження кілька разів щороку. Нам варто чимало взяти на «озброєння» для виховання майбутніх етнологів, щоправда, для цього слід виділяти значно більше коштів на розвиток науки і бути відкритим для чужого досвіду.
Дечому можна навчитися у нас. Наприклад, студентів Варшавського університету мало орієнтують на дослідження традиційних етнографічних тем, спрямовуючи увагу на сучасні західні «модні тренди». З одного боку, це сильний бік польської антропології, а з іншого – залишаються прогалини у підготовці спеціалістів.
Ужгородські спілкування між колегами з України та Польщі відбулися в дружній атмосфері. Сподіваємося на майбутню співпрацю під час студентських практик і в науковій роботі.
Медіацентр УжНУ
