В УжНУ з участю міністра Гриневич відбувся круглий стіл про викладання української мови для нацменшин

В Ужгородському університеті відбулася зустріч Міністра освіти і науки України з представниками освітніх установ Закарпаття.

Дводенний візит на Закарпатті Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич розпочався масштабною зустріччю з освітянами області, яка відбулася 17 листопада. Не випадково місцем заходу став УжНУ, за словами ректора Володимира Смоланки, котрий модерував захід, – «флагман вищої освіти в області, основними цінностями якого були і залишаються толерантність, різноманіття культур, повага до прав усіх етнічних груп».

На початку свого виступу Міністр освіти і науки Лілія Гриневич подякувала ректору за те, що УжНУ взяв на себе лідерство в питанні вдосконалення методики викладання української мови та розробки нових програм і підручників. Подякувала й освітянам, які долучилися до обговорення, адже від його результатів виграють передусім діти.

Наразі Міністерство чекає рішення Венеціанської комісії, яке оприлюднять 10 грудня, і воно може стати  підґрунтям для деталізації того, як працювати в школах з мовами нацменшин, залежно від мовної групи і мовного середовища, де проживає меншина. Міністр закликала освітян зосереджуватися не лише на Статті 7 Закону, а на документі загалом, адже він передбачає чимало новацій, зокрема в частині автономії школи, яка може обирати певні освітні програми. Ідея Міністерства – дати простір вибору залежно від специфіки мовної групи і мовного середовища. Лілія Гриневич акцентувала й на тому, аби не політизувати питання освіти. Адже у розмові з депутатом парламенту Угорщини почула його тезу, мовляв, Угорщина не допустить жодного предмету українською мовою у наших школах. Пані міністр наголосила, що школи в Україні – це українські школи, тож Міністерство повинно гарантувати учням цих шкіл знання державної мови. Очільниця Міністерства розуміє, що вивчити українську за п’ять годин викладання її як навчального предмету в угорськомовному середовищі так само складно, як і те, що в 5-му класі неможливо «перемкнутися» повністю на спілкування українською. Але й ставити питання так ультимативно, щоб зберегти систему, яка дає такі погані результати, теж вважає недоцільним.

– Нам потрібні зусилля науковців, педагогів, аби подумати, як організувати навчання української мови у школах національних громад. Закон про світу Стаття 7, яка викликала хвилю бурхливих дискусій, привернула увагу до стану вивчення мови у школах національних громад. І цей стан дуже різний, залежно від специфіки мовної групи. Одна річ – вивчати українську мову представникам національних громад, рідна мова яких належить до слов’янської групи мов, і зовсім інше – інші мови, до прикладу, угорська з угро-фінської групи чи румунська. Цю специфіку, на жаль, дуже слабко враховують у школах національних громад, – зазначила Міністр. – Ми глибоко шануємо природне, Богом дане право дитини вживати рідну мову і навчатися нею. Всі наші міжнародні зобов’язання стосуються того, що ми повинні надати представникам національних меншин право навчатися рідною мовою в довільному обсязі чи вивчати рідну мову. Але при цьому застосування під час навчання мови меншин не повинно перешкоджати вільному володінню державної мови бо це, цитую: «чинник суспільної згуртованості, порозуміння, єдності країни». Це чинник професійної самореалізації кожної дитини, громадянина, щоб він міг себе вільно почувати в будь-якій частині країни. Тому маю засвідчити, що Стаття 7 Закону України «Про світу» є дуже загальна, стосується всієї системи освіти. Але детальніше вона буде виписана у Законі «Про загальну середню освіту».

Ужгородський національний готовий до конкретних кроків з імплементації «мовної статті» закону «Про освіту»

Міністр приїхала на Закарпаття, аби почути від освітян, який має бути обсяг застосування мови на різних щаблях, які методики змінити, аби підручники відповідали європейським мовним рекомендаціям. До речі, за словами Лілії Гриневич, останні українсько-угорські словники видавалися 2008 року, тож слід активізувати діяльність вищої школи, щоб забезпечити освітній процес належними виданнями.

Від УжНУ до діалогу з Міністром першою приступила декан філологічного факультету, регіональний науковий консультант міжнародного проекту з упровадження мультилінгвальної освіти в експериментальних навчальних закладах України Галина Шумицька.

Нещодавно вона повернулася із заходу схожого формату в Чернівцях, організованого Міністерством освіти і науки за підтримки ОБСЄ. Участь у круглому столі там взяли представники п’яти областей: Чернівецької, Одеської, Львівської, Запорізької, Закарпатської. Із досвіду цього заходу, а також на основі власних спостережень, розробок, напрацювань спільно з колегами Галина Шумицька запропонувала таке:

 

1. Живі зустрічі з людьми у різних регіонах нічим ефективнішим замінити неможливо. Діалог – найпевніший спосіб зрозуміти причини позиції іншого.
2. Мовна політика в Україні, кинута напризволяще, потребує серйозного, зваженого підходу. Українська мова – це фактор безпеки країни, фактор єднання нації в умовах збереження мультилінгвального простору країни.
3. В Україні має бути мережа осередків, до яких може звернутися будь-хто: громадянин України чи той, хто хоче стати ним, вивчити мову, й отримати якісні освітні послуги з вивчення української, причому безкоштовно. УжНУ може стати осередком створення такого центру.
4. Оцінювання знань іноземців з української має відбуватися через сертифікацію відповідно до загальноєвропейських рекомендацій.
5. Кожен із нас на своєму місці має думати, як зробити так, щоб озвучені питання легко реалізовувалися. На факультеті є конкретні пропозиції, які готові втілювати вже нині. Передусім це нові освітні програми.

Думку Галини Шумицької продовжила керівник проектної групи з підготовки нової освітньої програми, професор Валентина Барчан.

«Стратегія, яку обрало Міністерство, – цілком правильна. Політичні, психологічні фактори будуть пригасати, оскільки це явища закономірні. Громадяни стали заручниками ситуації, але її можна змінити певними заходами».

Серед того, що запропонувала Валентина Барчан: ділити класи на підгрупи з вивчення української; збільшити кількість годин на вивчення української, посадові оклади вчителям інших дисциплін, які викладають українською мовою; збільшити зарплату вчителям, які викладають мовою нацменшин; у кожній школі створити курси, щоб учителі, які не знають мови, могли оволодіти нею.

Робоча група практично завершила розробку освітньої програми і навчального плану зі спеціалізації «Українська мова і література в загальноосвітніх навчальних закладах із викладанням мовами нацменшин». Передбачали при цьому психолого-педагогічний, методичний компоненти, які забезпечать підготовку фахівців, котрі працюватимуть у школах з румунською, угорською мовами навчання. Щоб забезпечити відповідне навчання таких фахівців, просять розширити ліцензований обсяг у магістратуру з 2018 року, а також виділити держбюджетні місця на ОКР «Бакалавр» для такої категорії та дозволити провести внутрішні вступні випробування для випускників шкіл цієї категорії.

ЗНО повинно визначати загальний рівень комунікативної компетентності школяра

Окремий виступ під час зустрічі з освітянами був присвячений зовнішньому незалежному оцінюванню, результати якого у розрізі питання національних меншин представив директор УЦОЯО Вадим Карандій. Аналітичні підрахунки викликають занепокоєння, особливо щодо певних мовних груп. І тут варто брати до уваги соціальний фактор, особливості проживання угорськомовних, румунськомовних випускників у сільській місцевості, де рівень освіти є досить низьким. Вадим Карандій переконаний, що рівень тестів з української мови та літератури не аж такий теоретичний, яким його багато хто вважає, оскільки вміщує чимало завдань, спрямованих на практичні навички. Результати тестування наштовхують на те, що потрібно говорити про більш ефективне вивчення мови. До прикладу, в угорськомовній групі із 663 випускників 74 % не змогли здолати порогу «склав \ не склав». Лише 164 особи здобули результати з 3–4 предметів, які дають право на вступ. Із 164 лише 39 брали участь у вступній кампанії і лише 20 осіб вступили до вишів.

Освітяни, присутні на зустрічі, у переважній частині не погодилися щодо простоти тестів ЗНО. Так, Галина Шумицька зауважила, що акцент під час тестування варто робити на комунікативній компетентності школяра, а Валентина Барчан закликала спростити тести, аби враховувати передусім середні знання дитини, її вміння орієнтуватися в навчальному матеріалі.

Продовжила цю думку завідувач кафедри словацької філології Світлана Пахомова. На прикладі Пряшівського університету, з яким очолюваний нею підрозділ має тісні зв’язки, вона розповіла про тестування на загальний рівень володіння мовою. У словацькому виші його складають ще в січні, невдовзі отримують результати й можуть зорієнтуватися у виборі професії. «Головне у мовному іспиті – комунікативна компетентність. На грамотність також звертається увага, але не вонавизначальна. Найстрашніше те, що наші потенційні студенти масово їдуть за кордон. Ще в січні вони склали тести і вже знають результати. Ми можемо гарно говорити про вимоги, але зостаємося без студентів», – вважає Світлана Пахомова.

Угорці – за диференційований підхід в оцінюванні знань випускників українськомовних навчальних закладів та шкіл з навчанням мовами нацменшин

Думку угорськомовної громадськості у питанні нового Закону висловила ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ професор Ілдико Орос. З найважливіших вимог, які вона оприлюднила: організувати навчання української мови на педагогічному рівні, тобто розробити стандарти та вимоги для тих, для кого українська – нерідна; організувати двоступеневу перевірку ЗНО, зокрема запропонувала створити комісію, яка буде розробляти ЗНО окремо для угорськомовних, румунськомовних шкіл. Щодо Статті 7, угорці й надалі залишаються категоричними: переконані, що цей пункт забирає від громадян право вибору мови навчання. Тому попросила Міністра застосовувати диференційований підхід.

Лілія Гриневич відповіла, що саме диференційований підхід вона однозначно підтримує і переконує інших у цьому. Категорично не погоджується  з тим, аби за дитину вирішувати, ким вона буде. Діти мають навчатися рідною мовою, а пізніше, у старшій школі, можуть кілька предметів вчити українською. Зауважила і те, що в жодному міжнародному документі, як і в жодному українському, немає згадки про те, що навчання має тривати стовідсотково, до прикладу, угорською. Сьогодні найважливіше – визначити ті обсяги годин, які потрібні національним меншинам для оволодіння українською мовою.

Присутні на заході директори шкіл з мовами навчання національних меншин повідомили, що годин на вивчення української мови у їхніх учнів досить мало, тому й результати тестування відповідні, і взагалі недоцільним є тестування таких випускників за тими ж критеріями, що й українців, для яких українська є рідною.

«Говорити про упереджене ставлення до угорськомовного населення немає жодних підстав»

Про ефективні результати регіонального експерименту з поглибленого вивчення української мови розповіла директор Дерценської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Мукачівської районної ради Марина Патай. Зауважила, що коли вимагати в угорців знання української, як рідної, то ніколи не буде результатів. Треба дати можливості змінити навчальний план під конкретні освітні програми – й угорець заговорить українською.

Народний депутат Валерій Лунченко, який також голосував за Закон, у своєму виступі розповів, що в процесі голосування окремі депутати просили про додаткове вивчення Статті 7 і після наради значні правки були внесені. І різких зауважень з боку національних меншин не було. «Міністр приїхала не для того, щоб переконувати вас у правильності Закону, а щоб почути пропозиції щодо його упровадження. Міністр хоче зрозуміти нас, заступитися за спільну з нами позицію жителів багатонаціонального краю», – зауважив пан Лунченко і закликав присутніх вирішувати питання, які на часі, а не говорити про те, що вже відбулося.

Голова Державної інспекції навчальних закладів України Руслан Гурак зазначив, що можна довго дискутувати про якість тестів, але тенденція показує одне: з 2015 до тепер якість освіти знижується. «Про який рівень доступу до освіти можна говорити, коли в Берегівському районі до школи доїжджає 80 дітей з різних сіл, бо там українськомовна школа? У їхніх селах є угорськомовні школи, але там не створено жодних умов для навчання української. Така ж ситуація в Тячівському, Рахівському районах. Тому коли говоримо про кадрове забезпечення, я з вами погоджуюся: з 2015 до 2017 року вакансій у сільських школах – 96, якщо не помиляюся. Але давайте думати над тим, як покращити ситуацію, зацікавити дітей ходити до школи. Говорити про упереджене ставлення до угорськомовного населення немає жодних підстав», – переконаний Руслан Гурак.

Наприкінці засідання освітянам презентували онлайн-курс підготовки до ЗНО з української мови для шкіл Закарпаття. В його основі – методика змішаного навчання мови та літератури у нестандартний спосіб. Вчителів зі шкіл нацменшин закликали взяти участь у розробці методики. Кілька закладів Берегівщини вже погодилися долучитися до експерименту й запровадити методику комплексного навчання в 11 класі.

Зберігати мультикультурність і не руйнувати місток, яким є державна мова

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич, підбиваючи підсумки зустрічі, закликала освітян працювати на інтереси українських дітей різних національностей:

«Мультикультурність – це національне багатство. Ми будемо оберігати право національних громад навчати дітей рідною мовою. Питання у тому, як навчати, аби могли рівноцінно послуговуватися як рідною мовою, так і українською як державною. Не може бути консервативної позиції: збережемо все, як є. Давайте подумаємо, які зміни зробити в інтересах дітей. Якщо зруйнуємо місток між регіонами країни, а цим містком є державна мова, і не забезпечимо інтеграцію суспільства, ставимо під загрозу Україну».

Першочерговими завданнями Лілія Гриневич вважає підготовку редакції Закону «Про загальну середню освіту», де потрібно врахувати специфіку мовного середовища: один підхід потрібен українцям, інший – представникам нацменшин. У Законі забезпечать вибір для шкіл, але вибір має враховувати забезпечення можливості оволодіння українською мовою. Така позиція Міністерства.

Аби в інший спосіб викладати українську мову, потрібно перейти до компетентнісного навчання і формування мовної компетентності. І це стосується тих громад, для яких українська є другою мовою. Освітня програма для шкіл з мовами національних меншин повинна відповідати на питання: на якому етапі навчання привести дітей різних національних громад до рівня А1, А2, В1? Відтак на основі програми формуватимуть і ЗНО. На думку Міністра, доцільно порушити загальнонаціональну дискусію щодо іспиту з української мови. Потрібні наукова сила, наукова думка, яка допоможе творити програму, інструментарій оцінювання, кадровий ресурс. Тож Лілія Гриневич пообіцяла збільшення бюджетних місць для українських філологів в УжНУ, бо це перший крок до підготовки таких вчителів.

«Шановні колеги, не ділімося, а єднаймося. Якщо ця країна не об’єднається через систему освіти, тоді в нас буде мало перспектив. Я вірю і знаю, що ви всі хочете добра для нашої держави, бо від цього залежить добро майбутніх поколінь. Слава Україні!» – підсумувала Міністр освіти і науки в УжНУ.