Важливо й цікаво:

Історики та музейники Ужгорода працюють в етнографічній експедиції на Рахівщині

3 липня на Рахівщині розпочалася етнографічна експедиція істориків і музейників з Ужгорода. Уже третій рік поспіль студенти-історики вирушають на тритижневу етнографічну практику, що передбачає спілкування з місцевим населенням під керівництвом досвідчених народознавців.

Історики УжНУ на етнографічній експедиції на Рахівщині

Цьогоріч до безпосередньої організації та проведення експедиції долучилися наукові співробітники Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Для дослідження обрано села Ясінянської долини – Лазещину, Ясіня, Чорну Тису, Кваси, Білин, Тростянець. Чимало звичаїв та обрядів досі не просто живуть у пам’яті народу, а й побутують у повсякденному житті місцевих гуцулів.

Етнографічна експедиція на РахівщиніЦьогорічна етнографічна експедиція стала можливою завдяки співпраці трьох інституцій: кафедри історії України Ужгородського університету (завідувач – професор Роман Офіцинський), Закарпатського музею народної архітектури та побуту (директор – Василь Коцан) та Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді (директор – Олександр Геревич). Філія екоцентру в селі Лазещині Рахівського району стала базою для учасників. Її директор, випускник історичного факультету УжДУ, колишній сільський голова і директор Лазещинської школи Іван Бунтушак сприяв поселенню та освоєнню учасників на базі, надав найпершу допомогу в пошуку потенційних інформаторів. Саме ж поселення відкрито урочистим підняттям державного прапора України.

Серед учасників експедиції – керівники практики, доценти кафедри історії України Василь Коцан і Павло Леньо, наукові співробітники Закарпатського музею народної архітектури та побуту Василь Король, Вікторія Симкович, Мар’яна Чеплев, а також директор етнографічного музею «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича (м. Харків) Михайло Красіков.

Під час роботи експедиції

Безпосереднє сусідство з горами Говерлою і Петросом із перших днів надихнули учасників експедиції на творчий лад. Всі три тематичні підгрупи почали активний пошук інформації. Протягом першого тижня практики тематичними дослідженнями охоплені чотири присілки Лазещини – Студений, Плитоватий, Репигів, Зімір, розпочато збір польового етнографічного матеріалу в селищі Ясіня.

Упродовж наступних двох тижнів передбачається дослідити присілки Ясіня – Стебний і Кевелів, а також села Кваси, Білин, Тростянець. Учасникам експедиції дуже допомагають місцеві жителі: надають потрібну інформацію, допомагають з водою та продуктами. Всім їм висловлюємо щиру подяку за теплий прийом і знайомство з їх традиціями.

Окремої подяки заслуговує селищний голова Ясіня Едуард Зелінський, котрий у вихідний день сприяв дослідникам у зборі матеріалу. Допомагають в експедиції й студенти-історики старших курсів Михайло Рекрутяк, Марія Ясінська, Василина Манівчук, які походять з гуцульського краю.

Після роботи з інформаторами члени експедиції змістовно проводять дозвілля. Викладачі, музейні співробітники і студенти живуть однією дружною сім’єю. Щодня двоє студентів чергують на базі, готують поїсти, стежать за чистотою і порядком. Майстер-класи з народної кухні дають і старші учасники експедиції. Ще довго згадуватимуться млинці та оладки від Вікторії Симкович, плов із м’ясом від Василя Короля.

Щодня після збору польового матеріалу й вечері відбуваються «етнографічні посиденьки». Учасники експедиції діляться враженнями, розповідають цікавинки, про які дізналися в місцевих жителів, розмірковують і шукають шляхи подолання труднощів при спілкуванні та зборі матеріалу. Наявність на базі інтернету дає можливість оперативно поширювати інформацію про перебіг експедиції.

Традиційним стало відтворення під час практики купальських традицій. У ніч на 7 липня учасники експедиції плели вінки з польових квітів, розпалили купальське вогнище, через яке стрибали парами, водили хороводи навколо вогню, спорудили і спалили Марену, кинули вінки у Тису. У купальському дійстві взяли участь і місцеві дівчата.

Прекрасні краєвиди, цілюще гірське повітря, можливість збирати гриби, чорниці, різноманітні трави й квіти надихають на плідну роботу. Важливим є те, що студенти пізнають рідний край не з книжок, а завдяки безпосередньому спілкуванню з людьми.

За інформацією доцентів кафедри історії України, керівників
етнографічної практики Василя Коцана та Павла Леня
Медіацентр УжНУ

Прокоментувати!

Станьте першим!

Повідомляти про
avatar
wpDiscuz