Як один день промайнув майже місяць практики студентів і студенток, що здобувають в УжНУ історичний фах, в словацькому селі Бойні. Тижні цікавих практичних занять і лекцій на одному з найбільших слов’янських городищ під назвою Вали розбавляли приголомшливими турне Європою й активною участю в археофестивалях. Під час вікендових виїздів молоді спеціалісти без поспіху оглянули архітектурні пам’ятки та музеї в Словаччині (Бойна, Кошиці, Нітра, Братислава), Угорщині (Будапешт, Естергом), Австрії (Відень) та Чехії (Брно, Прага).
Сплановані доцентом Ужгородського університету Ігорем Прохненком поїздки всіляко підтримували колеги – директор Інституту археології Словацької академії наук Матей Рутткаї та його заступник Карл Пієта. Постійно надавалися гостьові кімнати в Нітрі, яка ставала на вихідні дні базою роз’їздів, і вмикався режим максимального сприяння транспортним переміщенням. Дирекція дружньої нашому вишу установи, з якою діє довгострокова угода про співпрацю, була задоволена перебуванням наших викладачів і студентства в організованій ними експедиції. Саме тому вирішили нестандартно завершити вояж ужгородських гостей – влаштувати фінальний похід до зоопарку, випускний гуляш у ресторані Бойні і вручити подяки.
Як сплановано – так і зроблено! Після турне Європою історики й історикині УжНУ релаксували в найзатишнішому куточку Бойні – «Ранчо під Бодіков». Відпочинок буває різним. Хтось цілий день лежить з чипсами та канапі перед телевізором, хтось на велосипеді їде в гори. А сонячний недільний ранок третього тижня археологічної практики не змусив довго сидіти по кімнатах. Справжня археологічна родина знову разом провела сімейний вікенд. «Ранчо під Бодіков» нині – це великий готельно-ресторанний комплекс, який може похвалитися власним звіринцем, ставком і майданчиком для верхової їзди. А колись усе починалося тільки з одного вольєра, де мешкала молода левина сім’я. Безперечно, родзинкою закладу є міні-зоопарк, де можна побачити близько 40 видів різних птахів, звірят і риб. У ставку можна порибалити. Причому впійманою здобиччю тут можна зразу посмакувати – її приготують за обраним вами рецептом.
Леви, тигри, леопарди, пантери, ведмідь і маса інших хижаків живуть в просторих вольєрах. На великих огороджених площах пасуться олені, верблюди, коні, лами, стрибають мавпи, кенгуру та інші екзотичні тварини. Ситі і щасливі, вони радіють життю і завжди раді бачити нових відвідувачок і відвідувачів, особливо коли ті принесуть їм якийсь додатковий смаколик. Маленькі кізоньки то тут, то там час від часу вибігають з огорож і, вливаючись до рядів туристів і туристок, радують тих веселими перебіжками. Коли звірям комфортно, то і дивитися на них – саме задоволення. Декілька годин провели археологи й археологині, блукаючи численними алеями і секторами зоопарку Бойні.
Коли передивилися все, а хтось навіть зробив кілька кіл, щасливе і приємно втомлене студентство повернулося до центральної площі Бойни, де розміщена селищна рада, у вузьких археологічних колах відома як «вай-фай клуб». Саме тут за розпорядженням селищного голови Йозефа Станковського винятково для наших практикантів і практиканток був організований перманентний вільний доступ до мережі світового інтернет-павутиння. Завантажили нові фото у фейсбук, щоб рідні та друзі не хвилювалися, стежили за пересуванням відряджених. Після кількахвилинної зупинки пройшли до місцевого ресторану. Тут уже чекав величезний чан гуляшу (з козулятиною, оленятиною), інша безлімітна смачна їжа та нескінченний список різноманітних соків і солодких вод.
Наші словацькі колеги добре знають прислів’я: «Ситий голодному не товариш!». Тож, тільки дочекавшись стану «ситий ситому – товариш і друг», перейшли до зворушливої церемонії прощання з практикою. У програмі було і вручення подяк, і народні українські, словацькі та польські пісні, і сльози тих, кому доспів час від’їжджати, і обіцянки повернутися наступного року!
Отже, міцна дружба чекає на свої чергові теплі миті, але це в Бойні для нашого студентства буде вже наступного літа…
Джерело: Медіацентр УжНУ
