Народився 18 березня 1962 р. в селищі Войнилів Івано-Франківської області – український мовознавець, доктор філологічних наук (1997), професор (2002). У 1983 р. закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю „загальне мовознавство”. У 1986 р. захистив кандидатську дисертацію „Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови”. З 1986 по 2000 рр. – викладач, доцент, професор кафедри загального і слов’янського мовознавства, з 2000 р. – професор кафедри мови Ужгородського національного університету. З 2005 р. – проректор з навчально-виховної роботи УжНУ. Досліджує українську та слов’янську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори, а також працює у сфері лексикографії та перекладу. Брав участь в організації Міжнародної школи україністів (м.Київ). Один із співавторів енциклопедії „Українська мова” (2000, 2005). Виступає з науково-популярними статтями у всеукраїнській та обласній періодиці.
Основні праці: Короткий старослов’янсько-український граматичний словник (1990); Сакля на витри: антологія поезії югославських русинів-українців (У співавторстві з І.Ребриком, 1991); Ім’я для дитини в українській родині: словник-довідник (1993); Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньоїантропонімії XIX-ХХ ст. (1995); Тіхий Ф. Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі / Переклад з чеської та післямова (у співавторстві з М.Сюськом, 1996); З історії українців Боснії (1997); Старослов’янсько-український словник (2001); Проблемні питання української літературно-художньої антропоніміки (2001); Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії (2002); Дорошенко Дмитро. Слов’янський світ у його минулому та сучасному / Передмова та упорядкування (2005).
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
