Ініціювала й модерувала захід лекторка кафедри словацької філології УжНУ професорка Яна Кесселова. Проведення лекції традиційно підтримало Генеральне консульство Словацької Республіки в Ужгороді. До зустрічі долучився Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні Марек Шафін. Зізнався, що не романтик за характером, але зацікавлений темою, яку запропонувала Габріела Мігалкова. Пан Шафін пообіцяв, що Словаччина й надалі підтримуватиме освітні, культурні ініціативи в Україні і додав, що під час війни значно зросла допомога країни-сусідки, насамперед – у гуманітарній сфері.
Представниця Міністерства освіти, науки та спорту Словаччини В’єра Гутова також привітала учасників і зауважила, що в тяжкі часи оптимістична тема дуже важлива. Такі заходи, на її думку, потрібно проводити частіше, а співпраця між двома країнами й підтримка України має тривати.
Цього року кафедра словацької філології УжНУ відзначить 30 років з часу заснування. Протягом цього часу її розвиток стимулює Словаччина, де студенти й викладачі проходять стажування, а заходи, організовані кафедрою, завжди мають підтримку. Тож доцентка Леся Буднікова від імені колективу подякувала пану Мареку Шафіну й В’єрі Гутовій, а всіх присутніх запросила до участі в конференції з нагоди річниці.
Колега пані Лесі – Зоряна Гілецька, доцентка Львівського національного університету імені Івана Франка, нагадала, що словацьке відділення їхнього університету також відзначає 30-річчя кафедри. Відтак подякувала представникам Словаччини за надані можливості й зазначила, що серію заходів до ювілею запланували на вересень.
Перед лекцією Яна Кесселова представила Габріелу Мігалкову. Зокрема відзначила, що дослідниця написала чимало наукових розвідок із літературознавства, дві монографії, три посібники. Студенти, які стажувалися в Пряшеві, відвідували її заняття. Пані Габріела зізналася, що шукала таку тему лекції, яка могла б зацікавити молодь, тому зупинилася на періоді романтизму, суб’єктивній інтимній ліриці. Вона схарактеризувала трьох відомих словацьких романтиків та їхні твори: Андрея Сладковича і його поему «Марина», Само Возара – автора «Якби серце», Яна Калінчака і твір «Марії».
Розповіла цікаві біографічні подробиці, а також згадала жінок, які стали прототипами ліричних героїнь, після чого пояснила особливості творів. Цікавим було й порівняння творів «Марина», «Марії» з Шевченковою «Мариною», адже мають схожі ознаки романтизму. Пані Габріела ґрунтовно досліджує ліричну поезію, тому розповіла присутнім про вияв авторського «я» у творах, особливості рими, віршування, зупинилася на новітніх методах – пояснила математичні підрахунки у творах романтиків. Також рекомендувала додаткові джерела для вивчення періоду словацького романтизму.
Лекцію доповнювали поетичні читання студенток першого і третього курсів словацької філології. Дівчата і хлопці цитували двома мовами вірші А. Сладковича з поеми «Марина», які українською мовою переклала доцентка кафедри словацької філології Тетяна Ліхтей, а також словацькою – уривок із твору Яна Франциси.
Вплив словацьких романтиків, особливо Андрея Сладковича, на розвиток літературознавства важко переоцінити. Поема «Марина» є національним надбанням, а історія нерозділеного кохання письменника настільки популярна, що будинок у місті Банська Штявниця, де жила Марина Пішлова (прототип ліричної героїні), відреставрували й облаштували в ньому «Банк кохання». Це інтерактивний музей, стіни якого оформлені рядками з поеми, експозицію доповнюють креативні рішення. 18 березня зовсім поряд сталася пожежа, але «Банка ласки», на щастя, залишилася неушкоджена. Про це повідомила В’єра Гутова. Тож захід завершився позитивною новиною. Наприкінці учасники зі Львова та Дніпра поділилися враженнями від лекції й подякували Габріелі Мігалковій за віртуальну подорож у період романтизму.
Медіацентр УжНУ
