Народився 24 листопада 1945 р. в с. Дунковиця Іршавського району Закарпатської області. В 1962 р. закінчив Кам’янську СШ Іршавського району і вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Ужгородського університету. В 1964-1967 рр. перебував на військовій службі, а після демобілізації продовжив навчання на фізичному факультеті УжДУ, який з відзнакою закінчив у 1970 р. З серпня 1970 р. Михайло Іванович працює старшим лаборантом, а в січні 1971 р. переведений на посаду старшого інженера науково-дослідної групи кафедри теоретичної фізики УжДУ. У 1972-1975 рр. М.І.Гайсак навчається в аспірантурі Ужгоруніверситету і під керівництвом В.І.Лендьела досліджує фундаментальні процеси взаємодії мезонів та нуклонів. Йому вдалося отримати параметри сигма- та ро-мезонів, дельта-1-1 та дельта-3-3 резонансів і-дейтона через параметри лагранжіана каральної нелінійної динаміки. 1976 р. в Інституті теоретичної фізики АН України захищає дисертацію „Динамічне описання низько енергетичного (pN)-розсіювання в нелінійній каральній SU(2)xSU(2)-динаміці з використанням суперпропагаторів” і здобуває вчений ступкандидата фізико-математичних наук.
Після навчання в аспірантурі М.І.Гайсак два роки працює молодшим науковим співробітником Ужгородського відділу теорії гадронів Інституту теоретичної фізики АН України, а в 1977 р. його переведено на посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного сектора УжДУ. В грудні 1980 р. призначений старшим науковим співробітником відділу теорії елементарних взаємодій Ужгородського відділення Інституту ядерних досліджень АН України. У відповідному вченому званні затверджений у 1985 р. З 17 листопада 1992 р. М.І.Гайсак працює старшим науковим співробітником відділу теорії елементарних взаємодій Інституту електронної фізики НАН України (м. Ужгород). 17 квітня 1997 р. переведений на посаду провідного наукового співробітника цього ж відділу. 30 травня 1996 р. в Інституті теоретичної фізики НАН України Михайло Іванович захищає дисертацію „Адіабатичний підхід в методі гіперсферичних функцій для малочастинкових систем” і здобуває вчений ступінь доктора фізико-математичних наук.
Протягом багатьох років Михайло Іванович Гайсак займається розробкою, вдосконаленням та використанням теоретико-польових, квантово-механічних методів дослідження структури та динаміки малочастинкових систем. У рамках методу гіперсферичних координат вперше здійснено вихід за межі адіабатичного наближення та запропоновано ефективний напрямок врахування кореляційної взаємодії за допомогою розв’язання двовимірної крайової задачі. В галузі атомної фізики ним проведене теоретичне дослідження впливу авто іонізованих станів на процеси пружного та непружного розсіювання електронів на атомах та іонах, вивчаються кореляційна взаємодіелектронів у гелієподібних системах, взаємодії лазерного випромінювання з атомними системами та вплив автоіонізаційних станів на повні та диференціальні перерізи багато фотонної одно електронної іонізації атомних систем.
М.І.Гайсак опублікував понад 100 наукових праць, є співавтором трьох навчальних посібників та чотирьох оглядових статей. Виступав з лекціями в Інституті фізики м.Дебрецен (Угорщина), Інституті фізики при Бергенському університеті (Норвегія), Інституті фізики Словацької академії наук (Братислава). Під його керівництвом виконали і захистили кандидатські дисертації В.Ю.Пойда та М.М.Довганич.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
