Олеся Калинич: про нові типи (чи стереотипи) учителів

Освіта.уа перепублікувало допис відомої закарпатської вчительки про типи педагогів. Подаємо текст публікації.

Останні кілька років яскраво ознаменувалися освітніми змінами. Ми ще більше, ніж раніше, почали говорити про особистість учителя – творчого, активного, який прагне змін, займається самоосвітою…

Для сучасного вчителя не повинна існувати перерва на літню відпустку, адже канікули – також час для особистісного зростання. З одного боку, це добре: постійно навчаючись, людина міцніє. Природно, коли такий учитель ділиться власними здобутками з іншими колегами. З іншого боку, можна говорити про формування новітнього стереотипу: хороший учитель – т. зв. біла ворона, яка активно відвідує тренінги, майстер-класи тощо, колекціонує дипломи й публікує звіти про це у фейсбуці. Такий учитель мусить бути в центрі всіх подій. Паралельно існує армія обурених… 

Одним словом, нова дійсність народила нові (а чи такі вже й нові?) типи (чи стереотипи?) вчителів.

Типи сучасних учителів (класифікацію розроблено на основі багаторічних спостережень та власного педагогічного досвіду)

Примітка. Як учитель упізнає, до якого типу належить? Дуже просто: абзац про свій тип йому видасться неправдоподібним або занадто гіперболізованим.

Учитель-колекціонер. Такого вчителя можна помітити на багатьох майстер-класах, тренінгах. Дуже часто реєструється на онлайн-курси заради важливої мети – отримати сертифікат. Його професійна лексика рясніє поняттями скрайбінг, леп-бук, сторітелінг, blended lerning, гейміфікація… Зазвичай учитель цього типу не використовує всі практики в роботі, адже його завдання – колекціонувати.

Учитель-фотограф. Добре, що сучасна дійсність винайшла Instagram. Адже зараз важливо не провести урок, а зробити про нього фотозвіт – так би мовити, довести, що урок був, що діти до школи прийшли, за партами (бажано якось їх гарно скласти) сиділи. Для фотографа важливе використання «спецефектів» у кадрі: побільше карток, побільше наліпок, побільше… та будь-чого, головне побільше. Тоді кадр яскравіший. Чим більше фото, тим кращий учитель.

Учитель-блогер. Щойно продзвенів дзвінок на перерву, а вчитель-блогер уже повідомив півсвіту, що сьогодні в нього було на уроці, що написали діти у творах і про що він думав протягом останньої години. Байдуже, що це не завжди цікаво іншим, адже колеги зазвичай роблять те саме, що й блогер, тільки не завжди публікують. Він підтримує тісні зв’язки з учителями всіх типів, бо вони – джерело його творчості.

Учитель-підприємець. Продати можна все – ось девіз учителя цього типу. А й справді, чого б не підзаробити на власному труді? У хід ідуть тести, таблиці, схеми, блокноти, щоденники. А що? Є попит – є пропозиція. Якщо вчитель підприємець іще й дуже творчий, то він може продавати і роботи фотографа, і блогера, й інших підприємців.

Учитель-НУШ. Він попереду всіх змін. Концепцію НУШ іще тільки писали, а цей учитель уже поділив клас на 7 зон. Його зачаровують усі реформи і, як наслідок, не влаштовують написані кимось конспекти чи підручники. Він готовий створювати нові методики й навіть нові правила. Часто це нове – трохи «закручено-перекручене» старе. Потай від зайвого ока учитель-НУШ усе-таки полюбляє користуватися добре перевіреним «старим».

Учитель-ностальгія твердо переконаний: раніше все було не так. І діти були вихованіші, і вчителів шанували, і програма легша, і підручники зрозуміліші. Живе спогадами (на рівні зітхань) про минуле. Намагається минуле пристосувати до вимог 21 століття, але зазвичай йому це не вдається, що викликає ще більше суму, відчаю і безнадії.

Учитель-страдник. Любить у невдачах когось звинувачувати. Не важливо, хто винен: родичі учня, підручники, програми чи МОН узагалі – головне, щоб можна когось критикувати. Часто страдниками стають «ностальгісти», які еволюціонували й вирішили не просто страждати, а озвучити наболіле. Прикметно, що «страдники» самі нічого не створюють, адже інакше їх теж можуть у чомусь звинуватити.

Учитель-прокурор. Його основне покликання – шукати недоліки в роботі інших, критикувати й засуджувати, виносити вироки. Зазвичай такий учитель діаметрально протилежний до вчителя-НУШ. «Прокурор» нічого власного не пише, бо поле його діяльності – критика вже створеного кимось. Типологічно «прокурор» близький до «страдника», але є головна відмінність: прокурор критикує, не вдаючись до пошуку причин явища.

Учитель-ксерокопія. Такий учитель не переймається творчістю. Та й для чого, якщо є вчитель-блогер, який описує весь процес навчання, учитель-НУШ, який і так усе зробив, та ще й учитель-підприємець, у якого можна багато чого купити?

Учитель-тінь. Він за всіма спостерігає. У соцмережах не коментує практично нічого, щоб не помилитися й не бути підданим критиці. Не можна сказати, що вчитель-тінь не творчий. Ні, часто навіть навпаки. Просто в нього принцип «Мовчання – золото». Зазвичай про «тінь» знають у вузьких колах і міні-групах, де йому фізично сховатися неможливо.

Просто вчитель. Він просто любить дітей і намагається бути чесними і з ними, і з собою. Він професійний. Його уроки цікаві. Часом просто вчитель поєднує ознаки всіх вище наведених типів, але сказати, який у ньому тип переважає точно, важко. Зараз, читаючи цей текст, просто вчитель посміхається, бо розуміє, як важливо в сучасному світі бути оригінальним, сучасним і водночас залишатися собою.

P.S. Дякую, якщо Ви й ПОсміхнулися, й Усміхнулися (філологи знають, що різниця Є). До речі, один із типів – автобіографічний. Трішки. Напевно.

Джерело: osvita.ua