Народився 3 лютого 1934 р. в с. Довге Іршавського району Закарпатської області. Довжанську середню школу закінчив із срібною медаллю у 1951 р. Продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Ужгородського державного університету. Диплом з відзнакою про вищу освіту одержав у 1956 р. Працював учителем фізики середньої школи №1 селища Тячів (1956–1957), директором Нересницької СШ Тячівського району (1957–1959), інспектором шкіл Тячівського району.
З 26 січня 1960 р. Ю.В.Попик працює в Ужгородському державному університеті на посадах лаборанта, старшого лаборанта, а з 1 листопада 1960 р. – асистента кафедри загальної фізики. У вересні 1961 р. вступає до аспірантури. З вересня 1963 по січень 1965 рр. проходив наукове стажування на кафедрі хімічної фізики (зав. кафедрою професор Кисельов В.Ф.) фізичного факультету Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова, де, крім наукової роботи, регулярно відвідував загальномосковський семінар з фізики і хімії поверхні твердого тіла (керівник семінару професор Ф.Ф.Волькенштейн) та прослухав курс лекцій з “Фізики твердого тіла”, який читали академік АН СРСР І.М.Ліфшиц та професор М.І.Каганов для наукових співробітників МДУ. Під керівництвом Д.В.Чепура (УжДУ) та старшого наукового співробітника МДУ Ю.А.Зариф’янца займався дослідженням впливу хемосорбції О2, Н2, Н2О, NО2, СО, СО2 і т.д. на фотопроводність монокристалів і плівок РbS. 25 червня 1969 р. у Львівському державному університеті ім. І.Я.Франка захищає дисертацію “Дослідження природи центрів фоточутливості сенсибілізованих шарів сірчистого свинцю” і здобуває вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.
2 вересня 1964 р. Ю.В.Попик зарахований на посаду старшого викладача, а 14 квітня 1965 р. обраний доцентом кафедри фізики напівпровідників УжДУ. 1 жовтня 1971 р. Юрія Васильовича призначено заступником декана, а в період з 10 грудня 1971 до 14 грудня 1974 р. працює деканом фізичного факультету УжДУ. 27 листопада 1970 р. затверджений у вченому званні доцента. Після захисту кандидатської дисертації Ю.В.Попик займається комплексними експериментальними і теоретичними дослідженнями електронних процесів, що мають місце при адсорбції на сегнетоелектриках-напівпровідниках. Показана визначальна роль цих процесів не тільки в поверхневих, але і в об’ємних властивостях монокристалічних зразків малих розмірів. При дослідженні властивостей пруститу встановлено, що максимуми пірокоефіцієнта і діелектричної проникності в області 100–110 К не пов’язані зі структурним фазовим переходом. На прикладі SbSI і Sn2Р2Se6 вперше показана можливість керування за допомогою адсорбції заповненням локальних станів в об’ємі монокристалів. Виявлено та досліджено явище адсорбополяризації, природу аномалій властивостей SbSI в області 233 К. На прикладі власного сегнетоелектрика Sn2Р2Se6, виявлено вплив адсорбції на властивості несумірної фази. Показано, що адсорбція дипольних молекул сприяє формуванню солітонів при наближенні до фазового переходу несумірна фаза ? сегнетоелектрична фаза. Для сегнетоелектриків-напівпровідників електронний стан поверхні визначає не тільки поверхневі, але й об’ємні властивості, оскільки адсорбцією можна керувати такими параметрами сегнетоелектриків як: енергія зародкоутворення доменів, рухливість доменних стінок, величина коерцитивного поля, величина поляризації, величина діелектричної проникності, температура фазового переходу парафаза–сегнетофаза, на порядки змінювати часи переполяризації тощо.
Встановлено, що величиною і напрямком поляризації сегнетоелектриків-напівпровідників можна керувати адсорбційною і каталітичною властивістю їх поверхні, а також механізмом адсорбції дипольних молекул. За допомогою квантово-механічних розрахунків адсорбції молекул водню, кисню, води, метилового спирту на поверхні напівпровідників визначені енергетично найбільш вигідні центри і геометрія адсорбції.
У 1989 р. в Інституті напівпровідників АН України Ю.В.Попик захищає докторську дисертацію “Електронні процеси при адсорбції на сегнетоелектриках-напівпровідниках”. 18 серпня 1989 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. 26 травня цього ж року його обрано професором кафедри напівпровідників, 13 грудня 1990 р. – затверджено у цьому вченому званні. Після захисту докторської дисертації наукові інтереси Ю.В.Попика пов’язані з дослідженнями властивостей середньотемпературних термоелектричних перетворювачів теплової енергії на основі монокристалів в системах Тl-Ті(Zг,Sn,Gе)-S(Sе), а також з використанням методики зворотного розсіювання електронів низьких енергій (0–10 еВ), розробленої в Інституті електронної фізики НАН України, – з дослідженням поверхневих властивостей класичних напівпровідників (Gе, Sі, GаAs) та металів (Аu, Аg, Сu, Мg). Цією методикою отримано нову інформацію про енергетичний розподіл як поверхневих, так і об’ємних електронних станів та вплив на них адсорбції залишкових газів.
Ним опубліковано біля 100 наукових праць, половина з них – в провідних зарубіжних фізичних журналах, має 6 авторських свідоцтв СРСР на винаходи, підготував 5 кандидатів наук. Винахідник СРСР (1987). Проф. Попик Ю.В. – провідний спеціаліст в області електронних процесів на поверхні сегнетоелектриків-напівпровідників, відомий не тільки в Україні, але і за її межами. Керований ним впродовж 25 років науковий семінар з “Фізики кристалічних напівпровідників” користується великою популярністю і є доброю школою для молодих науковців. По сьогодні він – активний учасник національних і міжнародних наукових конференцій. Двічі входив до складу авторського колективу наукової праці, яка приймала участь у конкурсі (1998 і 1999) на здобуття державної премії України в галузі науки і техніки.
Проф. Попик Ю.В. – один із фундаторів спеціалізації “Фізика напівпровідників” в УжНУ. Ним розроблено навчальні програми і забезпечувалось в різний період читання спецкурсів “Квантова теорія твердого тіла”, “Фізика твердого тіла”, “Фізика напівпровідників”, “Фотоелектричні властивості напівпровідників”, “Напівпровідникові прилади”, “Фізика поверхні напівпровідників”, тощо. Він співавтор 8 навчальних посібників, два з яких перевидано в Словаччині. Більше 10 років очолював науково-методичну комісію фізичного факультету. Відмінник вищої школи СРСР (1985). При безпосередній участі проф. Попика Ю.В., як декана, відкрито Проблемну науково-дослідну лабораторію, яка переросла в НДІ “Фізики і хімії твердого тіла”.
Проф. Попик Ю.В. – багаторазовий член або голова Державної екзаменаційної комісії на фізичному факультеті, протягом 9 років був членом Вченої ради по присвоєнню наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, опонент 8 кандидатських і 4 докторських дисертацій, на даний час – член експертної комісії університету по присвоєнню наукових звань доцента і професора. Проф. Попик Ю.В. постійно підтримує зв’язок зі школами міста і області, керує педагогічною практикою студентів, багато разів очолював журі обласних і був членом республіканських учнівських олімпіад з фізики, делегат Всеукраїнського з’їзду вчителів. Нагороджений медалями “За трудову доблесть”, “Ветеран праці”, відзнаками “За відмінні успіхи у вищій школі СРСР” та “Винахідник СРСР”. В даний час Ю.В.Попик працює на посаді професора кафедри фізики напівпровідників УжНУ.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
