Народився 10 липня 1963 р. в селі Бобовище Мукачівського району Закарпатської області. В 1980 р. закінчив Бобовищанську середню школу і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. Як випускник кафедри фізики напівпровідників у 1985 р. став її аспірантом, і в березні 1989 р. захистив дисертацію «Сегнетоелектричні властивості і механізми фазових переходів кристалів Sn(Pb)2Р2S(Sе)6» та здобув вчену ступінь кандидата фізико-математичних наук. Після захисту кандидатської дисертації продовжував займатися дослідженням критичних явищ у діелектриках та напівпровідникових кристалах, розробкою нових матеріалів з піро- і сегнетоелектричними властивостями. Це дозволило йому сформувати новий науковий напрямок – дослідження ангармонізму, нерівноважних та флуктуаційних ефектів у напівпровідникових дипольних системах з полікритичними точками (точка Ліфшиця, трикритична точка, трикритична точка Ліфшиця). За його безпосередньої участі створено експериментальні установки для дослідження температурної поведінки теплоємності, теплопровідності, електропровідності, діелектричної проникності, вивчення впливу одновісного тиску на електрофізичні та оптичні властивості кристалів. Значний обсяг та новизна отриманих результатів дозволили В.М. Різаку 4 грудня 1996 р. захистити у стінах древнього Львівського університету дисертацію «Вплив ізовалентних заміщень на статичні і динамічні властивості власних сегнетоелектриків (РbySn1-y)2Р2(SехS1-x)6» і здобути вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. Вчене звання професора йому присвоєно 25 червня 1998 р. З 2002 р. очолює кафедру твердотільної електроніки УжНУ.
В.М.Різак, поряд із науково-педагогічною діяльністю в Ужгородському університеті, докладає чимало зусиль для організації підтримки регіональної науки. Він заснував і очолює фонд підтримки науки, основним завданням даного фонду стало збереження наукових шкіл регіону, підтримка пріоритетних наукових напрямків, інтенсивне залучення молоді до дослідницької діяльності. Фонд сприяв виданню більше 30 наукових посібників, методичних розробок і монографій як природничого так і гуманітарного профілю. Організовує конференції, круглі столи, виступає спонсором міжнародних семінарів та конференцій. В активі фонду фінансова допомога школам, оплата за Інтернет медикам УжНУ, спонсорування відряджень науковцям та іншим представникам творчої інтелігенції. Тому недаремно В.М.Різака за вагомий внесок у розвиток науки і активну участь у громадсько-політичному житті краю нагороджено грамотою голови облдержадміністрації (1998), а за підтримку академічної науки – ювілейною медаллю з нагоди 80-річчя НАН України. В.М. Різак є автором і співавтором понад півтори сотні наукових праць, монографій та навчальних посібників «Фізика нерівноважних явищ у напівпровідниках» (Ужгород, 1998), «Фототермоструктурні перетворення халькогенідів» (Ужгород, 1999), «Хімія твердого тіла» (Ужгород, 1999, 2002), “Гетерогенні рівноваги» (2003), «Конструкційні та функціональні матеріали» (Київ, 2003, 2004), «Механіка у прикладах і задачах» (Ужгород, 2004). Своєю науковою діяльністю В.М. Різак сприяв становленню кандидатів фізико-математичних наук С.І., Перечинського, І.М. Різака, О.О.Бокотея, сирійця К.Аль-шуфі. Отримав особистий грант Міжнародного наукового фонду. Як переможець у номінації «Молодий вчений року» Всеукраїнської акції «Молодь України за майбутнє» відзначений Прем’єр-Міністром нашої держави наручним годинником. У травні 2003 р. обраний дійсним членом Академії інженерних наук України. З 2003 р. – закордонний член Наукової Ради Угорської академії наук, а з 2004р – член бюро Українського фізичного товариства. В 2004 р. Різаку В.М. присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
