«Між землею і небом – соколиний лет». Ці слова Степана Ваша стали назвою заходу, що пройшов 21 вересня 2018 року в Королівській ЗОШ І-ІІІ ст.№2. Вечір пам’яті поета-земляка Василя Вароді зібрав у шкільному залі шанувальників творчості В. Вароді, родину поета, його друзів та знайомих. Вшанували пам’ять королівського поета своєю присутністю поважні гості: дружина поета Христина Керита, його син Василь, сестра Ольга, брат Петро, а також поети-королівчани Василь Густі та Михайло Чухран.
Усі присутні мали змогу насолодитися чудовими віршами Василя Вароді, у виконанні талановитих учнів обох Королівських шкіл, поринути у світ зігрітого полум′ям серця Слова, доторкнутися до найпотаємніших струн душі поета-земляка, який залишив нам неоціненну спадщину.
Його поезія окриляє, надихає, виховує найкращі людські риси, вчить любити рідну землю й людей, що живуть на цій землі, закликає цінувати найдорожче – життя. Його творчість — то зболене серце за гіркоти минулого і тривоги за прийдешнє.
Поетеса Христина Керита, дружина В.Вароді, поділилася теплими спогадами про свого чоловіка і друга, чудового батька й порадника, а також презентувала збірку публіцистичних творів В.Вароді та публікацій про нього «Спалила мить літа розлуки…».
За словами Христини Керити,
«білі сторінки цієї книги – це пречисто-білі високі небеса пам’яті, де віщим словом навічно вписано імення – Василь Вароді. Погідного вересневого ранку він полинув птахом у просвітлені високості… і став зорею у вічності».
Василь Вароді був великим життєлюбом, він не просто жив, а «вбирав у себе життя кожною клітинкою, ніби відчував, що відміряно йому небагато. Поспішав надивитись на гори, на трави, на сизі світанки, позолочені сонцем, поспішав жити».
Щирими словами згадав побратима королівський поет Василь Густі:
«У наших спогадах він залишається таким же романтиком, зачудованим світом, спраглим жити, любити, творити, яким знали його упродовж не одного десятиріччя… Він завжди ішов на дзвін жар-птичого крила, і таким залишиться у нашій пам’яті».
3 липня 2018 року Василю Вароді могло бути 75! Однак його життя обірвалося раптово в самому розквіті сил і таланту.
К.Галас колись писав:
Вмирають поступово люди –
Далекі, близькі і свої.
Їм весен більше вже не буде,
Для них не тьохнуть солов′ї.
Так, для нього весен вже не буде. Василь Вароді пішов від нас у вічність, назавжди покинувши чудову нашу землю.
5 вересня виповнилося 20 років з дня смерті поета. Тож 2018 рік можна вважати Роком Вароді в Королеві. На 10-річчя його смерті на будівлі Королівської ЗОШ №2, яку колись закінчив Василь Вароді, було встановлено меморіальну дошку в честь поета-земляка. Тож захід, організований у рідній школі, був приурочений цій сумній даті.
Кожна людина починається з отчої землі, пускаючи в неї глибоке коріння.
«Їду додому, в своє Королево. Є в поверненні цьому ЗМІСТ…», – писав колись Василь Вароді.
Який зміст вкладав у ці слова поет ми, на жаль, не можемо запитати в нього самого, але вже 20 років вкладаємо в ці слова зовсім інший зміст: рідне Королево, де народився Василь Вароді, повновода Тиса, що виколисала свого співця, збережуть про нього пам′ять як про незрадного сина, який мав багато захоплень, але всіма міг пожертвувати заради них, як заради справжньої любові.
Я повертаюсь знов сюди:
До вітру, лісу, до води,
В якій відбилось моє небо.
Я повертаюся, бо треба
Мені, як дихання і сонця,
Промінчик з отчого віконця,
І скільки б не судилось пут —
Все повертатимусь…
Поезія Василя Вароді, як і його невгамовний характер, – неповторні, сповнені енергією людяності й любові до життя. Він спішив творити добро, щоб залишити по собі добрі діла. І добру пам′ять у людей, яких так безмірно любив…
Автор статті: Оксана Онучак
Джерело: Facebook
){kind=link}