Уже цієї весни прийом дітей до школи відбуватиметься по-новому. Адже буде ухвалено новий “Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти” (далі — “Порядок зарахування”). Його проект Міністерство освіти і науки вже виставило на громадське обговорення.
До шкіл прийматимуть без конкурсу та іспитів — так коротко можна передати суть новацій. Невже тепер усі навчальні заклади, навіть ліцеї та гімназії, будуть в однакових умовах? Дотепер тільки вони та ще спеціалізовані школи могли влаштовувати конкурс при прийомі до першого класу. А звичайні середні школи й раніше не мали права відбору, хоча іноді й грішили цим на свій страх і ризик.
Міжнародні експерти вказували, що процедура прийому до школи на основі конкурсу — це одне зі слабких місць нашої системи освіти, яке відкриває можливості для корупції, нечесності та несправедливості (див. “Вибір чи перебір?”, DT.UA від 17 квітня 2017 р.). Та ми й самі чудово це знаємо. Заради того, щоб дитина потрапила до хорошого вчителя і до школи з доброю репутацією, батьки готові на все: на чималі вступні внески, репетиторство і “вирішення питання” в будь-який спосіб.
Що ж нині пропонує нам проект “Порядку зарахування”? Зміни в правилах прийому стосуються трьох категорій учнів: тих, хто йде у перший клас, хто вступає до гімназії та ліцею. Словом, найнагальніші й найбільш “хлібні” для престижних шкіл моменти.
Прийом до 1-го класу. Тепер до першого класу прийматимуть насамперед за місцем реєстрації. Тобто де живеш, там і навчаєшся. Місцева влада вже взялася “нарізувати” території, закріплені за навчальними закладами. “Це ж кріпосництво!” — обурюються одні. “Це нормальна світова практика!” — кажуть інші.
Виходить, що стара приповідка “Вибирають не школу, а вчителя” буде тепер неактуальною? Не зовсім. У принципі, потрапити не до своєї школи теж можна. Але тільки у двох випадках: якщо в школі, про яку ви мрієте, є вільні місця, або якщо тамтешній директор доможеться в райвідділі освіти дозволу відкрити додатковий клас для “прибульців”. Можливо, навіть у другу зміну, якщо школа перевантажена.
Однак відкрити додатковий клас — це теж непросто. Адже цьому класу доведеться вчитися в школі як мінімум дев’ять років, а отже, треба розрахувати, чи вистачить на це кадрового та матеріального ресурсу. Можливо, доведеться подумати, як раціонально використати шкільні приміщення. Якщо знадобиться — розірвати договори їх оренди (адже не секрет, що в деяких школах розміщені і кабінети райвідділів освіти, і автошколи, і ательє, і навіть школи перукарського мистецтва). Дуже багато чого залежатиме від грамотних управлінських рішень директора школи та працівників райвідділів освіти.
А якщо і з відкриттям додаткового класу не вийде, “Порядок зарахування” пропонує ще один варіант — “запровадження інших (крім денної) форм здобуття освіти”.
Зарахування до школи відбуватиметься у дві хвилі. Впродовж першої приймають місцевих — тих, хто закріплений за школою. У другу хвилю на місця, що залишилися, зараховують “чужих”. У першу чергу візьмуть дітей співробітників або рідних братів-сестер учнів (однак, як в один голос кажуть експерти, є великі сумніви, що дану норму підтримає Мін’юст, бо вона порушує принцип рівного доступу до освіти). Інших чужинців зараховуватимуть, орієнтуючись на вік: насамперед візьмуть тих, хто старший.
Якщо вже говорити про досвід інших країн, потрібно зазначити, що там використовують два підходи: або зарахування за датою народження (як буде в нас), або лотерея. Варіант лотереї в нас поки що нереальний, оскільки він створює можливості для підтасовування результатів.
Подаючи заяву не до своєї школи, батьки повинні попередньо зайти в школу, до якої прикріплені, і взяти довідку про те, що дитина там не навчається, не зарахована і не відрахована. З одного боку, це бюрократична необхідність, яка допоможе уникнути плутанини. Але з іншого — уявіть собі, як батьки бігатимуть між школами з довідками і проклинатимуть бюрократію.
Новації при прийомі до 1-го класу батьки в основному підтримують. Але з іншого боку, деякі ідеї нового “Порядку зарахування” викликають у них запитання. Ми зібрали найбільш актуальні.
Як бути зі спеціалізацією шкіл? Наприклад, десь із першого класу поглиблено вивчали англійську, десь — українську або математику. Раніше це відігравало велику роль під час вибору школи. Але річ у тому, що тепер на етапі початкової школи ніякої спеціалізації не буде. Усі школи однакові.
Чи буде можливість навчати дитину за альтернативними програмами? Маються на увазі “Інтелект України”, “Росток”, розвивальне навчання, програма Вальдорфської школи тощо. Раніше питання вирішувалося просто: хочеш навчатися за однією з альтернативних методик — вибирай школу, де вона є. Тепер із цим можуть бути проблеми. І не тільки у зв’язку з тим, що не в усіх школах є такі програми.
Нещодавно на колегії МОН розглядали дев’ять нестандартних програм для 1-го класу. Членам колегії пропонували схвалити їх пакетом. За пакет не проголосували. Це збентежило шанувальників нестандартних програм, дехто побачив у цьому спробу позбутися альтернативних розробок в освіті.
У МОН дали офіційне пояснення з цього приводу: “Колегія МОН схвалює лише типові програми, авторські та експериментальні не потребують затвердження Міністерства… Щоб шкільна програма, яка не є типовою могла використовуватись для навчання першокласників з 1 вересня 2018 року, автори програми мають звернутися до Державної служби якості освіти (ДСЯО) та отримати експертний висновок…Cаме така процедура передбачена новим Законом “Про освіту”. У міністерстві наголосили також, що йдеться тільки про програми для першокласників. Ті, хто почав учитися за нетиповими програмами раніше, спокійно продовжать навчання.
Незрозуміло, навіщо це питання виносили на колегію МОН, якщо це не компетенція міністерства? А проте часу до 1 вересня вже зовсім мало. Чи встигнуть автори нестандартних програм оформити всі необхідні папери до початку навчального року?
Не всім буде зручно навчати дитину біля дому, комусь зручніше вибрати школу біля офісу. “Якщо вам на роботу до 8.00, а живете ви на іншому кінці міста, то це означає, що дитину потрібно завести до школи під будинком о 7-й ранку?” — нарікають деякі батьки.
До речі, підозрюю, що найскладніше буде прийняти нововведення жителям елітних котеджів під Києвом, які працюють на Печерських пагорбах. Тому що традиція влаштовувати до школи в центрі міста за дзвінком має шанс піти в минуле (принаймні є надія на це). Сподіваюся, органам управління освітою і директорам престижних шкіл вистачить сил і мужності протистояти натиску слуг народу й дотримуватися “Порядку зарахування” і Закону “Про освіту”, а тим, у свою чергу, стане сил дотримуватися законів.
Велика проблема — новобудови. Забудовники споруджують житлові комплекси, котеджні селища, не забезпечуючи їх школами або ж відкриваючи приватну. Виходить, діти з таких новобудов поповнять лави тих, хто прикріплений до якоїсь державної школи, що призведе до збільшення й без того нерівномірного навантаження на школи? Але це вже питання не до органів освіти, а до місцевої влади, яка повинна, розвиваючи місто, розвивати й соціальну інфраструктуру.
Узагалі новий “Порядок зарахування” зачіпає не тільки цю, а й інші, не пов’язані з освітою, проблеми. Наприклад, ті, хто нелегально орендує квартиру і хоче записати дитину до школи під будинком, мають легалізуватися й надати договір про оренду.
Є ще одне питання: як нарізатимуть мікрорайони, наприклад, для шкіл із російською мовою навчання? У них відкриють українські класи? І коли — вже цього року? Або, наприклад, є такі специфічні школи, як гімназія східних мов у Києві. Туди на навчання з різних районів Києва їздять діти — носії східних мов. Для них важливо навчатися саме в цій школі. А чи потраплять тепер такі діти туди?
У палких дискусіях про нарізання округів для шкіл з’явилося кілька пропозицій. Перша: закріпити за кожною дитиною не одну, а дві-три школи на вибір. Однак такий варіант внесе хаос і сум’яття в розподіл дітей за школами, а також відкриє можливості для нечесного вступу. Залізне правило “тут живу — а отже, тут навчаюся” може не спрацювати, дитині можуть відмовити в зарахуванні (“у вас є інші школи, туди й ідіть, а в нас місць немає”).
Друга пропозиція: закріпити за кожною школою міні-округ (найближчі будинки та вулиці) і “максі” — район, з якого беруть до цієї школи в першу чергу. З одного боку, це теж ускладнює механізм зарахування до школи. Але з іншого — дає можливість вибору. У будь-якому разі округи нарізає місцева влада, це її зона відповідальності.
І третя пропозиція: цього року з нововведеннями спізнилися, потрібно було все це продумати раніше. Тому краще зараз залишити все, як є, добре зважити, продумати й організувати, поінформувати батьків. А вже з наступного року запровадити новації. Однак з іншого боку, нова українська школа стартує вже цьогоріч, і вона не може керуватися старими процедурами.
Прийом до 5-го і 10-го класів відбувається за такими правилами. Якщо дитина навчалася в школі до цього, то ніхто не може відмовити їй у переведенні до наступного класу. Хочеш — продовжуєш навчання далі. Тепер престижні школи не зможуть відсіяти своїх слабких учнів за допомогою внутрішніх іспитів і контрольних.
У принципі, батьки таку ідею підтримують. Дуже добре, що в “Порядку зарахування” чітко розписано механізм не тільки зарахування, а й відрахування зі школи. Бо недоброчесні адміністрації ліцеїв і гімназій деколи користувалися відрахуванням як інструментом для тиску на невгодних дітей і батьків. Або просто відсівали слабких, не переймаючись тим, як їх навчити (адже головне — це рейтинги школи). “Нас виживають зі школи, ми невгодні батьки! Кажуть, що ми не підходимо цьому статусному елітному закладу”, — неодноразово звучало на батьківських форумах. Тепер причини відрахування дитини зі школи будуть сформульовані чітко й конкретно: переведення до іншої школи, переїзд до іншої країни, закінчення школи.
А ось ідея переводити всіх охочих у 10-й клас сприйнята неоднозначно. Є ті, хто її підтримує: Конституція всім гарантує право на освіту. І є ті, хто проти: треба відійти від радянської звички давати повну середню освіту всім — навіть тим, хто її відверто “не тягне”, і кому вона не цікава.
Ну а для тих, хто раніше в школі не навчався, але хоче вступити до 5-го чи 10-го класу, ситуація інакша. Їх зараховують на вільні місця, але якщо таких місць менше, ніж претендентів на них, тоді проводиться конкурс.
Конкурс тепер теж проходитиме по-новому. Він стане прозорішим, адже за бажанням кожного з учасників може проводитися його відео- і аудіофіксація. Таке рішення може ухвалити й педрада школи. А якщо вступний іспит усний — аудіофіксація обов’язкова, незалежно від того, хочуть цього конкурсанти і школа чи ні. Батьки, не згодні з результатами конкурсу, повинні звертатися з апеляцією прямо до органів управління освітою. Там буде створено спеціальну комісію, до складу якої не включатимуть співробітників школи.
Очевидно, що запропонований проект Порядку зарахування містить багато хороших ідей і відповідає рекомендаціям міжнародних експертів, які були дані Україні в “Оглядах ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017”. Єдина неврахована рекомендація — це те, що, крім чітко виписаних правил і механізмів вступу, має бути передбачена відповідальність органів управління освітою, які наглядають за школами, за їх порушення. Можливо, це конкретизують в інших документах?
Такі новації будуть добре сприйняті батьками, які вважають, що не має бути елітних шкіл, усі повинні мати рівні можливості для освіти. А ось ті, хто за сегрегацію, будуть дуже незадоволені: “Якщо є сильні діти, мотивовані батьки, які готові вкладати гроші в підтримку школи, і сильні вчителі — чому б і не існувати елітним школам? А всі, хто не хоче навчатися, нехай ідуть у звичайні”.
Великий плюс новацій у тому, що вони простимулюють місцеві громади підтримувати і розвивати свої школи.
Якщо всі школи будуть поставлені в однакові умови при наборі дітей, ми зможемо побачити більш об’єктивні рейтинги та результати роботи. “Навчати відібраних дітей легко, а ви навчіть усіх, хто до вас прийшов. Ось де справжня майстерність, ось де будуть реальні показники!” — уже лунає в обговореннях.
Можливо, новий Порядок зарахування простимулює виникнення окремих шкіл ІІ ступеня (гімназій) і ІІІ ступеня (ліцеїв). Адже не маючи “причепа” у вигляді початкової або середньої школи, вони нікому нічого не зобов’язані і зможуть фактично з нуля набирати своїх учнів. Звичайно, спочатку візьмуть тих, хто закріплений за школою (згідно з новим “Порядком зарахування”), але на місця, що залишилися, організують конкурс. Що популярніший ліцей чи гімназія — то вищий конкурс. І це буде реальна конкуренція.
Звичайно, новаціям, що містяться в новому Порядку зарахування, чинитимуть опір. По-перше — адміністрація престижних шкіл (вона втрачає важелі впливу на батьків, “благодійні” вступні внески й можливість організовувати нечесний конкурс). По-друге — ті, хто заробляє на підготовці дітей до школи, — курси, платні послуги в дитсадках тощо.
Гадаю, будуть спроби протягнути в Порядок зарахування компромісні норми або скористатися слабкими місцями документа.
Ось приклад такого слабкого, на мій погляд, місця. У проекті Порядку зарахування сказано: “Цей Порядок не поширюється на заклади спеціалізованої освіти мистецького, спортивного, військового або наукового спрямування”. І саме це насторожує. Зі спортсменами, військовими й танцюристами все зрозуміло, а що таке “заклади наукового спрямування”? У Законі “Про освіту” знаходимо термін “науковий ліцей”. А що таке “науковий ліцей”? За якими критеріями надається цей статус? Поки що чіткого визначення немає. Чи можна вважати науковим ліцей з поглибленим вивчанням математики, фізики, іноземних мов, гуманітарних предметів? Чи не вийде так, що під це формулювання потраплять усі престижні школи? Цей момент потрібно обов’язково не випустити з уваги й конкретизувати поняття “науковий ліцей” в інших документах. Інакше, що тоді зміниться в прийомі до школи — тільки набір до першого класу?
Проект Порядку зарахування ще проходить обговорення. Пропозиції та зауваження можна відправляти до 25 березня на електронну адресу
v_bozhinskiy@mon.gov.ua. Потім ми побачимо кінцевий варіант. Будемо сподіватися, що зміни таки відбудуться.
Оксана Онищенко, Дзеркало тижня. Україна
