11 травня в ILKO GALLERY в Ужгороді з ініціативи Української академії лідерства відбулася презентація книги «Семенові зорі» Андрія Зелінського, першого військового капелана при штабі АТО (2014 р.), співзасновника Української академії лідерства, викладача УКУ, політолога, публіциста.
На захід, який модерував Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, прийшло чимало ужгородців, серед яких і представники влади, депутати різних рівнів, науковці, митці, духівники. Автор говорив про два важливі процеси у житті зрілої людини: становлення особистості та служіння суспільству, а ще про усвідомлену свободу, виявлену в дії. Його книга про любов, кохання і смерть. А ще про війну, в умовах якої зараз живемо, роблячи власні усвідомлені чи неусвідомлені вибори, кожен з яких має свою ціну.
На презентацію прийшло чимало молодих людей, в тому числі й тих, які мають дотичність до Української академії лідерства, осередок якої мають намір відкрити на Закарпатті. До війни такі осередки активно працювали у Києві, Львові, Харкові, Миколаєві та Маріуполі, проте зараз через безпекові моменти фізично проводити програми у трьох останніх немає змоги. Лідери Академії сподіваються на підтримку на місцевому рівні й кажуть, що створити сильний осередок Академії лідерства в Ужгороді було би круто!
Розмовляємо про місію Академії, її студентів та плани на майбутнє з Євгенією Матейчук, в.о. керівника, та Любомиром Шимківим, менеджером із регіонального розвитку.
Євгенія: Українська академія лідерства – це можливість для молодої людини більше дізнатися про себе і про те, як функціонує країна, світ. Наприклад, зустрітися із топ-підприємцями країни чи міста, області, чи навіть іншої країни, з політиками своєї країни та за кордоном, дослідити всі ці питання – і на основі цього приймати рішення про власну професійну самоідентифікацію. Світ такий великий – і я у цьому світі можу робити більше. У молодої людини з’являється вибірка можливостей. Вона може орієнтуватися на кращі зразки у певній сфері. Відтак будувати свій шлях так, щоб зробити ще краще. Тобто це про можливість розвиватися з супроводом ментора. І друге – людині потрібна людина. Це означає, що дружні контакти, які налагоджуються між молодими людьми, можна зберігати впродовж життя. Спільнота випускників Академії, а це станом на нині 1206 осіб, по Україні, по світу спільно шукають нові можливості, обмінюються досвідом. В умовах війни чимало наших випускників пішли на фронті добровольцями, 5 з них загинуло, захищаючи країну.
Любомир: Українська академія лідерства – це унікальна програма в Україні, яка дає можливість молодим людям після школи добре зрозуміти себе перед тим, як іти в університет. Фактично ми створили оте, що у світі називають gap year, тобто вільний рік, впродовж якого ти отримуєш нові знання, формуєш себе, визначаєш свої пріоритети.
Євгенія: За статистикою, понад 30 % випускників вищих навчальних закладів не йдуть працювати за фахом. Це означає, що вони втрачають не рік, як декому здається, а всі п’ять, упродовж яких навчалися, усвідомлюючи ще на етапі навчання, що обрали не своє. Тоді шукають якусь короткострокову програму, вчаться, до прикладу, програмувати і йдуть працювати зовсім не за фахом.
До речі, йдеться не тільки про вибір майбутньої професії, а й про стосунки з батьками. Молоді люди, які починають сприймати себе з дорослої позиції, не перекладають відповідальність на батьків, а вчаться самостійно приймати рішення. Чимало їх змінюють своє соціальне середовище, де тусили, до прикладу, ситуативно. У них з’являється коло спілкування з людьми схожих поглядів, цінностей.
Любомир: Ми живемо в часи, коли всі хочуть жити дуже швидко. Суспільство тисне. Ти постійно щось повинен: маєш робити те, мусиш йти туди… Всі прагнуть «успішного успіху». У 20 років уже повинен бути університетський диплом і крута робота тощо. А чи є у такому разі усвідомленість? Навряд чи. У такому разі Академія – це ще й гарна інвестиція у своє життя. Висока інтенсивність і насиченість року в академії може відповідати 5 рокам у звичайному освітньому закладі. Це відзначають наші випускники. Програма дуже насичена. Сотні зустрічей, численні лекції від топ-лекторів, взаємодія з громадою, експедиції по Україні, за кордоном. Академія – це як бустер (англ. booster, от boost — піднімати, підвищувати, підсилювати).
Євгенія: Наші студенти живуть і навчаються в кампусі. Переважно це близько 50 осіб з різних регіонів України. Тобто в одному кампусі представлена вся Україна. З ними проживає команда наставників – 8 осіб, які супроводжують їх упродовж року. Щороку 1 січня відкривається заповнення анкет, з 1 лютого до кінця травня триває етап відбору, на якому потенційні вступники мають виконати низку завдань. Із Закарпаття небагато анкет. Тільки одна дівчинка з Ужгорода навчається у цьогорічній групі. Сподіваємося, що в наступній буде більше. Анкета на вступ в Академію відкрита, тому будемо раді тим, кого це зацікавило.
Любомир: З появою штучного інтелекту освіта буде стрімко змінюватися. Недавно брав участі в одному закритому форумі, де обговорювали питання компетентностей школяра, аби він міг конкурувати зі штучним інтелектом. Як би це банально не звучало, відповідь проста: маємо навчити його бути людиною. Це і є основне завдання освіти. Ми не можемо встигнути за всіма змінами, але якщо людина знає, хто вона така і має бажання постійно вчитися, вона завжди собі дасть раду в житті.
Світ швидко змінюється. Одні професії зникають, інші з’являються. АЛЕ. Я маю певні навики (скіли) і можу їх застосувати в інших сферах. Є запит – у мене є певні навики – я можу переключитися і застосувати їх у новій для себе сфері. Якщо сформувати у молодої людини такий підхід до освіти, вона буде легко ставитися до зміни професії, а це доведеться робити як мінімум 5 разів за життя. Іншими словами, в Академії готують до життя, а в ньому є підйоми і падіння, в яких людина усвідомлює свою силу.
Одна з найважливіших компетенцій – вміння швидко адаптуватися. Ми вчимо підлітків брати відповідальність за свої вчинки та результат своєї комунікації з різними людьми, зокрема зі своїми батьками. Адже вміння домовлятися дуже важливе! На рівні сім’ї, громади, області, країни.
До речі, в рамках навчання можна робити круті проекти зі взаємодії різних поколінь, наприклад, був у нас такий, коли молоді люди вчили літніх користуватися соцмережами, здійснювати платежі онлайн, натомість отримували цікаві розповіді на теми історичної пам’яті. Так будується діалог між поколіннями.
Євгенія: Ми допомагаємо молодій людині повірити у власний потенціал, розібратись в її справжніх прагнення з тим, як це найкраще застосувати, щоб це приносило користь.
Розмовляла Вікторія МАГА
