18 з гаком років під керівництвом доцентки кафедри словацької філології Тетяни Ліхтей виходить серія перекладних поетичних збірок «Між Карпатами і Татрами», яка дарує читачам можливість пізнати світ словацької, польської та чеської лірики. Нині колекція складається вже з 32 випусків. П
резентація чергового – днями відбулася на філологічному факультеті УжНУ. Захід увінчався побажаннями, спогадами та розповідями про зусилля, яких докладали десятки перекладачів.
Деканеса філфаку Галина Шумицька привітала Тетяну Ліхтей з випуском чергової збірки: «Є люди як шампанське, котрі вибухають моментально… Тетяна Василівна асоціюється у мене з добре настояним вином. Без надто барвистих етикеток, але з глибинною душею. Заснувати таку справу непросто, підтримувати її усіма способами – теж робота не з легких. Хай буде все так, як вам мріється!»
Письменник Василь Густі трепетно згадує про співпрацю з перекладачами, котрі відійшли у вічність. Каже про них – «світила у слов’янському небі». Також Василь Петрович захоплюється наполегливістю Тетяни Ліхтей, адже вважає, що зібрати таку когорту перекладачів й організувати роботу до снаги лише людині з безмежним талантом. Згадує про величезний внесок Івана Яцканина. Зауважив, що трьом митцям, які працювали над збіркою, присуджена премія імені Федора Потушняка.
Окрім нової збірки, гості згадували й про попередні. Доктор філософії, мистецтвознавиця Валерія Юричкова розповідала про роботу над 26-м випуском «Між Карпатами і татрами». Ділиться з гостями заходу: «Римована поезія – виклик перекладачам, проте я не люблю верлібри, хоч це й простіше. Відтворювати вірші іноземною мовою подобається найбільше. Бажаю, нехай кожен випуск буде скарбом у цій колекції».
Абсолютно кожен, хто долучався до вітального слова, схвально відгукувався про роботу пані Тетяни та її команди. Гості зауважили, що нова книга різножанрова, написана тонко, глибоко й тактовно. Жартували: «Будьте обережні із Тетяною Василівною: якщо ви перекладаєте, то співпраця з нею гарантована».
Викладачка кафедри словацької філології Надія Мальована розповідає: «У нас є вже усталена прикмета: коли на кафедру хтось тихенько заходить і каже, що він до Тетяни Василівни – це добрий знак. Отже, щось готується… Творити поезію – нелегка справа, а перекладати її – ще важче».
На завершення презентації Тетяна Ліхтей висловила бажання дальшої співпраці. Ми, своєю чергою, віримо в те, що перекладачам вистачить наснаги на ще не один випуск збірки.
