Малінін Олександр Миколайович


Рейтинг публікації:
Голосів: 0

Доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник, професор, член Нью-Йоркської академії наук (асоційований), лауреат нагород міжнародного бібліографічного центру, м. Кембрідж, Англія: звання “Міжнародний вчений року” 2004 р., “ Діюча Наука”, видавництва Marquis Who?s Who in Science and Engirneering 21st Century Editions “Хроніка Людських Досягнень” 7-мого видання.

О.М.Малінін народився 5 лютого 1947 р. в м. Хуст Закарпатської області. Навчався в Хустській СШ № 2, а останні три роки – у Виноградівській середній школі № 4. У 1965 р. вступив на фізико-математичний факультет Ужгородського державного університету і в 1970 р. здобуває вищу освіту за спеціальністю «Радіофізика і електроніка». Розпочав трудову діяльність у вересні 1970 р. викладачем спеціальних дисциплін Виноградівського політехнікуму. У вересні 1971 р. зарахований на посаду молодшого наукового співробітника Сибірського фізико-технічного інституту (м. Томськ), а в лютому 1972 р. переведений на аналогічну посаду в Томському університеті. З лютого 1973 р. О.М.Малінін працює інженером науково-дослідного сектора Ужгородського державного університету. В жовтні 1973 р. вступив до аспірантури і під керівництвом доцента В.С.Шевери зайнявся дослідженням процесів у газорозрядній плазмі. У квітні 1985 р. в Інституті фізики АН України (м. Київ) захистив кандидатську дисертацію (зі спеціальності “фізична електроніка в тому числі квантова електроніка”) на тему «Дослідження збудження моногалогенідів ртуті у газорозрядній плазмі».

Випускник аспірантури О. М. Малінін у листопаді 1976 р. займає посаду молодшого, а в грудні 1982 р. – старшого наукового співробітника науково-дослідного сектора УжДУ. В червні 1991 р. переведений на посаду старшого наукового співробітника Проблемної науково-дослідної лабораторії фізичної електроніки, а в лютому 1999 р. призначений провідним науковим співробітником лабораторії. У жовтні 1998 р. в Інституті фізики НАН України О.М.Малінін захищає дисертацію «Фізика процесів у газорозрядній плазмі на ро­бочих сумішах ексимерних ХеСІ- і НgВг-лазерів», 13 січня 1999 р. йому було присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. У цьому ж році був затверджений у вченому званні старшого науко­вого співробітника. В червні 2004 р. рішенням Атестаційної коллегії Міністерства освіти і науки присвоєно вчене звання доцента кафедри квантової електроніки. 26 травня 2005 р. Вченою радою УжНУ присвоєно звання професора кафедри квантової електроніки.

Наукові дослідження Олександра Миколайовича присвячені встановленню ефективності ряду фізико-хімічних процесів, що впливають на кінетику утворення верхнього лазерного рівня ексимерних молекул моногалогенідів ртуті та хлористого ксенону в плазмі газового розряду на сумішах галогеномісних молекул і атомів інертних газів. Ним встановлено механізм дисоціативного збудження енергетичних станів бромистої ртуті електронами з переважним утворенням атома брому і електрона, з’ясовано ефективність процесів збудження та гасіння цих станів, а також утворення від’ємних іонів у газорозрядній плазмі на робочих сумішах, які використовуються в активних елементах ексимерних ХеСІ- і НgВг-лазерів та електророзрядних ексимерно-галогенних лампах. Запропоновано спосіб оптимального використання активного елемента лазера на моногалогенідах ртуті, який розширює діапазон довжин хвиль генерації і підвищує енергію випромінювання, та способи поліпшення інших характеристик ХеСІ-лазера. Результати досліджень та розробок використовуються в виробах ракетно-космічної корпорації “Енергія” ім. С.П. Корольова.

У жовтні 1999 р. О.М.Малінін переходить на викладацьку роботу, зарахований на посаду професора кафедри квантової електроніки Ужгородського державного університету. В даний час працює на посаді: провідного наукового співробітника науково – дослідній частині Ужгородського національного університету (науковий керівник держбюджетної теми) та професора кафедри квантової електроніки.

Найбільш вагомим науковим досягненням слід вважати: встановлення механізму дисоціативного збудження енергетич­них станів бромистої ртуті електронами з переважним утворенням атома брому і електрона, механізмів процесів, що підвищують та зменьшують заселенність лазерних рівнів ексимерних молекул моногалогенидів ртути в умовах низькотемпературної багатокомпонентної плазми та механізму зменьшення енергії генерації і обмеження ресурсу роботи XeCl – лазера.

Галузі наукових інтересів: фізика різноманітних процесів в низькотемпературній газорозрядній плазмі, квантова електроніка та фотоніка. Має 145 наукових і навчально методичних праць та десять патентів на винаходи.

Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)

Прокоментувати!

avatar
  Subscribe  
Повідомляти про
Попередній Лизанець Петро Миколайович
Наступний Мандрик Іван Олександрович