Наталія Шозда – першокурсниця факультету здоров’я людини. Дівчина полюбляє активний відпочинок і різні види спорту. Днями відбулися змагання зі спортивного бігу, під час яких Наталя довела: крізь терни можна дістатися зірок. А з Говерли їх торкатися ще легше. Поспілкувавшись із нею, журналісти Медіацентру УжНУ дізналися, яким був її шлях до вершини.
- Як давно займаєшся спортом і чи одразу обрала для себе біг?
– У спорті я вже досить давно – приблизно 7 років. Спочатку було спортивне орієнтування – надзвичайний вид спорту! У ньому важливі не тільки фізичні якості, а й розумові здібності. Згодом тренер пересадив мене на велосипед, але двоколісник не зумів мене захопити, тож я знову вирішила бігати.
- Як давно займаєшся бігом професійно?
– Тепер тренуюся у Сергія Расчупкіна (кандидата в майстри спорту України з гірського бігу). Почала серйозно займатися бігом порівняно недавно – якихось півроку, але вже є видимі результати!
Два тижні тому відбулася першість України з гірського бігу, де відбирали в національну збірну на Чемпіонат Європи. Я там виявилася третьою і потрапила до збірної. А забіг на Говерлу став моїм маленьким етапом підготовки до Чемпіонату Європи, який відбудеться 2 липня в Італії.
- Як виникла ідея підкорення Говерли саме в такий спосіб?
– Хотіла я цього вже давно. Вже була там одного разу, але гори манять до себе завжди! Тоді, до речі, ми підкорили її за 3 години.
- Організаційних проблем не виникло?
– Було б несправедливо не відзначити організацію забігу – вона виявилася на найвищому рівні! Чудова розмітка, пунктів харчування – достатньо. Затрати на старт нам профінансували завдяки сприянню Ради спортивних товариств Мукачева. Приємною несподіванкою стало те, що з нагоди нашого змагання навіть спеціально підсипали дорогу до підніжжя гори! Не підвела й погода: було сонячно і тепло (хоч це й не залежало від організаторів).
- Яким для тебе був день «ікс»?
– Переповнювали різні емоції: і радість, і страх. Ми почали з урочища Козьмещик об 11:00. Коли дали старт, усі так понеслися, що вже через 150 метрів розтягнулися вервечкою. І почалася нелегка дорога до перемоги – перемоги насамперед над собою!
Було майже 70 учасників – це досить багато для такого старту! Люди приїздили з різною метою – хтось перемогти, а хтось просто насолодитися красою Карпатських гір!
- Що відчувала під час долання дистанції і вже безпосередньо на вершині?
– На дистанції було важко, адже це найвища точка України! 8 км і 1350 метрів набору висоти! Але коли нарешті бачиш перед собою фініш, відкривається друге дихання, здається, що можеш бігти ще і ще!
Мене переповнювало щастя: я змогла зробити це з досить непоганим для себе часом – 1:29:51. Загалом задоволена. Таким чином, у категорії серед жінок я стала п’ятою, а серед дівчат – перемогла.
- Твій тренер Сергій теж біг. Який результат має він?
– Сергій установив рекорд траси! 58 хвилин і 20 секунд! Я була дуже за нього рада. Минулий досягнення було встановлене 2013 року – година й чотири хвилини. Тоді траса була навіть трохи коротшою, ніж тепер! Шкода, що цей результат не реєструвався в Книзі рекордів, але думаю, що кращого скоро не буде.
Ксенія Шокіна
