Археологи трьох країн спростовують міфи про прихід угорських кочових племен на Закарпаття

Нещодавно у словацькому місті Кошицях зібралися археологи України, Словаччини та Чехії, щоб обговорити актуальні проблеми об’єктивного висвітлення історії нашого краю.

Один із ініціаторів зустрічі, закарпатський археолог Ігор Прохненко спеціально для Медіацентру попередньо коментує одне з ключових питань дискусії:

«На основі свідчень художньо-до­кументальної хроніки «Gesta Hungarorum» («Діяння угрів»), укладеної анонімним нотарем коро­ля Бейли ІІІ, що правив у 1172–1196 роках, у науковій та популярній літе­ратурі усталилася думка про рух кочових угорських племен лісовою смугою сучасної України зі сходу на захід наприкінці ІХ ст. н.е.

Біль­шість учених стверджує, що нома­ди пройшли повз Київ, потім через Волинь та Галичину до Верецького перевалу і, подолавши його, опини­лися у Карпато-Дунайському ареалі. Там вони осіли й на зламі Х–ХІ ст. сформували власну ранньофеодальну дер­жаву – Угорське королівство.

Хтось беззастережно повірив Ано­німу, прийнявши його твердження про завоювання кочівниками Києва, приниження ними неіснуючих на той час князів Галича та Володимира і дальше героїчне захоплення За­карпаття з трагічним фіналом – га­небною шибеницею для місцевого князя Лаборця. Середньовічні леген­ди переказувалися сучасними інтер­претаторами, водночас на Верецькому перевалі, в Чомі та Мукачеві ставилися пам’ят­ники, що наче закріплювали у свідомості людей упевненість у правдивості слів Аноніма.

Проте поодинокі вчені наважили­ся поставити собі питання: чи зображені угорським хроністом події відбулися насправді, а не були вигаданими? Чи переселення угрів на “нову батьківщину” прохо­дило північним лісовим, а не звичним, як здавалося б, для кочівників пів­денним степовим шляхом? Та найголовніше питання: «Чи дійсно на Закарпатті про­ливалася слов’янська кров під ударами шабель угорців-заво­йовників?»

Тож для фахової відповіді на ці запитання й зібралися науковці трьох країн. Ініціаторами зустрічі, крім, як уже зазначалося, нашого земляка Ігоря Прохненка, стали Петер Бакс і Мартін Прісташ з відділу охорони пам’яток міста Кошиць та Яна Марікова з Інституту археології Чеської академії наук. До заходу також долучилися колеги зі Східнословацького відділу Інституту археології Академії наук Словаччини – Ростислав Грега, Єлена Мірошайова, Ласло Олекса та інші. Відзначивши спільні проблеми у фальсифікації середньовічної історії з політичною метою на території Східної Словаччини, Румунії, Угорщини та України, науковці вирішили на основі достовірних письмових і археологічних джерел переглянути регіональні події IX–XI ст. н.е.

Підсумком цієї акції стала запланована серія спільних виставок і наукових конференцій, котрі допоможуть відділити правду від вигадок і фантазій та остаточно покінчити з фальшуванням цих сторінок в історії Закарпаття та сусідніх країн.

За інформацією Михайла Рекрутяка,
студента IV курсу істфаку УжНУ
Медіацентр УжНУ