Народився в 1932 р. у селянській сім’ї в с. Вовкове Ужгородського району на Закарпатті. У 1949 р. закінчив середню школу в с. Середнє і в той же рік вступив на медичний факультет Ужгородського університету, який закінчив у 1955 р. Після закінчення медичного факультету працював дільничним терапевтом на Мукачівщині, а згодом (1958–1967) – завідувачем терапевтичного відділення Хустської районної лікарні. В 1967 р., після захисту кандидатської дисертації, був переведений на роботу в Ужгородський державний університет. Пройшов шлях від асистента до професора. З 1979 по 2000 рр. був завідувачем кафедри факультетської терапії Ужгородського університету.
Наукова робота М.І.Фатули пов’язана з вивченням захворювань серцево-судинної системи серед населення Закарпаття, в тому числі й гіпертонічної хвороби. Ним вперше в колишньому Радянському Союзі на популяційному рівні вивчена роль хлориду натрію в розвитку гіпертонічної хвороби, розроблені методи її первинної та вторинної профілактики. Довів існування в Карпатах популяції з високою захворюваністю гіпертонічною хворобою, яка пов’язана з надлишковим надходженням в організм хлориду натрію (кухонної солі). Проведено довготривале спостереження (більше 25 років) за даною популяцією, що дозволило розробити ряд практичних заходів по зниженню захворюваності та смертності від гіпертонічної хвороби. Докторська дисертація, науковим консультантом якої був академік Є. І. Чазов, також присвячена гіпертонічній хворобі – “Гипертоническая болезнь и поваренная соль (25-летнее клинико-проспективное наблюдение)”. В останні роки наукові інтереси М.І.Фатули урізноманітнилися – він вивчає вплив препаратів, у тому числі й фітозборів, на хворих з різними захворюваннями серцево-судинної системи (нейроциркуляторна дистонія, гіпертонічна хвороба, хронічна серцева недостатність).
Протягом багатьох років проф. М.І.Фатула (як і всі працівники кафедри факультетської терапії) тісно співпрацював із Московським інститутом кардіології ім. Мяснікова (академіки Є.І.Чазов, І.К.Шхвацабая, професори А.І.Бритов, А.А.Некрасова та інші), Київським інститутом кардіології ім.М.Д.Стражеско (професори М.С.Заноздра, І.М.Смирнова) – разом виконували спільні наукові програми, результати яких згодом доповідали на міжнародних та республіканських кардіологічних форумах.
М.І.Фатула автор більше 150 наукових публікацій, серед яких – 2 монографії, 4 навчально-методичні посібники, які затверджені Міністерством освіти і науки України, 7 патентів на винаходи. Серед лікарів та студентів добре відомі такі видання, як “Фітотерапія” (в співавторстві з проф.О.М.Ганич, 1993), “Кардіоміопатії” (1993), “Сучасні принципи діагностики та лікування атеросклерозу” (2001), “Синдроми та симптоми при захворюваннях внутрішніх органів” (2002), “Нейроциркуляторна дистонія” (2002), “Цукровий діабет та артеріальна гіпертензія” ( в співавторстві з доц. М.М.Блецкан, 2002), “Kornyezetunk, egeszsegunk …” (у співавторстві з доц. В. Сабовим та проф. С.Попом, 1996) тощо.
Проф. М.І.Фатула протягом 20 років керував 7 госпдоговорами та держбюджетними науковими дослідженнями, результати яких доповідались на Всесвітньому конгресі кардіологів, всесоюзних та республіканських з’їздах та конференціях. Протягом багатьох років тісні зв’язки кафедра факультетської терапії підтримувала з підприємствами Ужгорода, зокрема з Ужгородським машинобудівним заводом та “Ужгородприладом”. Працівники кафедри щодня проводили на здоровпункті машинобудівного заводу консультативний прийом хворих, розробляли науково обгрунтовані рекомендації, що дало можливість покращити якість лікування хворих, умови праці робітників у цехах заводу, зменшити тимчасову непрацездатність. А завдяки допомозі заводу кафедра закупила нову діагностичну апаратуру та інше.
Під керівництвом проф. М.І.Фатули на кафедрі захищені 2 докторські та 3 кандидатські дисертації. У 1986 р. проф. М. І. Фатула брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За багаторічну працю проф. М.І.Фатула нагороджений орденом Леніна, медаллю “За трудову доблесть”, йому присвоєно почесне звання “Заслужений лікар України”.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
