Декан фізичного факультету Ужгородського національного університету, завідувач кафедри теоретичної фізики, доктор фізико-математичних наук, професор.
Народився 15 лютого 1950 року в с. Вонігово Тячівського району Закарпатської області. В 1967 році закінчив Буштинську середню школу, а в 1972 році – з відзнакою фізичний факультет Ужгородського державного університету. Наступні три роки навчався в стаціонарній аспірантурі при кафедрі теоретичної фізики УжДУ і під керівництвом проф. Хіміча І.В. та проф. Ломсадзе Ю.М. займався вивченням аналітичних властивостей амплітуд розсіяння в аксіоматичній квантовій теорії поля. Ним вперше доведено інтегральне представлення Йоста-Лемана-Дайсона для класу узагальнених функцій, більш ширшого, ніж шварцівський простір . Одержане інтегральне представлення стало ефективним інструментом дослідження аналітичних властивостей амплітуди розсіяння в рамках так званих локалізованих квантових теоріях поля. На підставі встановлених аналітичних властивостей амплітуди розсіяння вперше в рамках локалізованої квантової теорії поля одержано аналог обмеження Фруассара-Мартена. Ним були розгорнуті оригінальні дослідження по виведенню дисперсійних співвідношень в класі неперенормованих квантових теорій поля з неполіноміальним зростанням матричних елементів в імпульсному просторі. На цьому шляху йому вдалося розв’язати проблему включення слабких взаємодій в аксіоматичний підхід Боголюбова-Медведєва-Поліванова з неполіноміальним зростанням матричних елементів. 20 грудня 1977 року в Інституті математики АН України (м. Київ) захищає дисертацію “Аналітичні властивості і аксіоматичні обмеження на амплітуду розсіювання в квантовій теорії поля з неполіноміальним зростанням матричних елементів” і здобуває вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.
Після закінчення аспірантури з 30 вересня 1975 року В.Ю.Лазур працює асистентом кафедри теоретичної фізики Ужгородського державного університету, а 27 вересня 1983 року його обирають старшим викладачем кафедри. 8 жовтня цього ж року відкликаний у розпорядження Мінвузу СРСР для річного наукового стажування в Інституті фізики міста Белград (Югославія). 28 червня 1986 року В.Ю. Лазур обраний доцентом кафедри теоретичної фізики. У відповідному науковому званні затверджений 7 липня 1988 року. 1 вересня 1990 року за направленням Мінвузу України зарахований у стаціонарну докторантуру при кафедрі квантової радіофізики Московського фізико-технічного інституту (базової науково-освітньої організації Фізичного інституту ім. П.Н. Лебедєва АН СРСР). 22 жовтня 1993 року В.Ю. Лазур захистив на спеціалізованій вченій раді Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова докторську дисертацію на тему: “Одно- і двоелектронні прoцеси з перерозподілом в теорії іон-атомних зіткнень” і 14 січня 1994 року йому присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. В цей же день переведений на посаду професора кафедри теоретичної фізики, а у відповідному вченoму званні затверджений 26 жовтня 1995 року. 24 жовтня 1995 року обраний завідуючим кафедри теоретичної фізики, а 17 березня 2005 року на альтернативних засадах обраний деканом фізичного факультету УжНУ.
У 1996-1997 роках В.Ю. Лазур проводив наукові дослідження за контрактом з Міжнародним агентством з атомної енергії по проекту “Дослідження елементарних процесів у плазмі ядерного походження”. У 1997 році проф. Лазур В.Ю. призначений консультантом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) від України з проблем керованого термоядерного синтезу. Разом із вченими 9-ти дослідницьких груп з Англії, Німеччини, Франції, Бельгії, Росії та Грузії на конкурсній основі виграв колективні гранти від Міжнародної асоціації INTAS (Бельгія) на фінансування дослідницьких проектів: “Фундаментальні проблеми фізики іон-іонних взаємодій” (Ref. No 94-4698) та “Фемтосекундні процеси зіткнення та радіаційні явища в атомних системах, що взаємодіють з іонними пучками та інтенсивними лазерними імпульсами” (Ref. No 99-01326). Проф. Лазур В.Ю. є автором двох монографій та понад 150 наукових праць, опублікованих у провідних міжнародних та вітчизняних журналах. Він є організатором трьох міжнародних конференцій з актуальних проблем сучасної теоретичної фізики. Під його науковим керівництвом захищено 3 кандидатські дисертації.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
