Подіум, світло софітів, десятки зацікавлених очей – уся увага була прикута до дійства, що відбувалося на подіумі в приміщенні «Совиного гнізда» 1 та 2 квітня. Тут тривав модний показ «Ukraїnian Fashion Bazaar», що зібрав дизайнерів не лише України, а й закордону.
Втретє захід в Ужгороді організовує дизайнер прикрас Ольга Мікула, а допомогла їй у цьому доцент кафедри української літератури філологічного факультету Оксана Тиховська. Цьогорічний фешн-базар був особливий своєю тематикою: увагу закцентували на народних орнаментах у одязі, бо, як стверджують організатори, вишиванка – це модно.
Фешн-захід розпочався з фольк-шоу «Віднова»: прагнули показати перехід від минулого до сучасного через танець у виконанні студії сучасного танцю «Бліц» та через пісню у виконанні студентки філфаку Ганни Шміляк, яка разом зі своїм другом Арсеном Бабиченком вдихнула нове життя у старовинні українські пісні, що послугували музичним супроводом заходу.
Спеціально для фешн-базару керівництво Музею народної архітектури та побуту виділило автентичні народні строї, аби глядач зміг сповна відчути контраст між одягом сторічної давності і сучасними вишиванками. Відтак подіумом ходили дівчата у вбранні від дизайнерів зі Львова, Ужгорода, Києва та навіть Тбілісі (Грузія). Весь час працював і шоу-рум, де можна було розглядати, приміряти і, звісно, купувати дизайнерський одяг.
Приємним завершенням став танець у виконанні дівчат із філфаку. Загалом до участі в модному заході долучилося близько 40 студентів з філологічного – вони й танцювали, і співали, й дефілювали, й квитки продавали.
Оксана Тиховська, яка й запропонувала своїм студентам таке незвичайне дозвілля, каже: радіє з того, що молодь охоче відгукнулася на пропозицію, бо це не лише можливість здобути незабутній досвід, а й добра нагода переконатися в тому, що Україна – це модно.
Студенти теж поділилися з Медіацентром УжНУ своїми враженнями. Іванна Балега вперше відчула себе в ролі подіумної моделі, дівчина каже:
«Де ще можуть прості дівчата, які не мали модельної кар’єри, спробувати себе в цій сфері? Це чудовий досвід, нові відчуття, нові враження і, зрештою, здійснення маленької мрії. Звичайно, перед виходом я дуже хвилювалася, але коли зробила перші кроки подіумом, хвилювання зникло, натомість з’явилася впевненість у собі».
Оля розповідає:
«Дизайнери зуміли відновити тонкощі українського орнаменту на сучасних сукнях і сорочках. Доповнили це все танцями, в основі яких – давні обряди. Ми виконували один із танців і помітили, що глядачі були приємно здивовані і рухами, і народною музикою в сучасній інтерпретації».
«Справді, поєднання етнічних костюмів з сучасним одягом дає можливість відчути, що елементи вишивки, як частини культури України, завжди залишаються актуальними. Хоч під час постановки ми мали певні труднощі, бо жодна з нас професійно танцями не займається, виступ приніс море позитивних вражень та емоцій», – продовжує Аня.
Юля доповнює:
«Неймовірної краси сукні, зачіски, професійний макіяж, шалений темп, світло прожекторів… – все це створює атмосферу, з якої ну дуже не хочеться виринати. Як підмітила Аня, ми не професійні танцівниці, але хотіли зробити так, щоб глядачі цього не помітили. Задля того вклали немало сил і часу. Тому сподіваємося, що люди справді мали задоволення від нашого виступу».
Ксенія Шокіна,
фото Інни Леньо та Василя Третяка,
Відео Василя Третяка та Олександра Маріаша
Медіацентр УжНУ
){kind=link}