Тарас Ващук презентував книгу «Україна в пісках» про життя українців в ОАЕ

12 вересня у приміщенні Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка він презентував авторську книгу оповідань «Україна в пісках».

Модерувала захід ще одна випускниця УжНУ, журналістка Олександра Артюхіна, яка свого часу потрапила до пана Ващука як практикантка. Дівчина зізнається: після практики у Тараса багато дівчат просто кидали журналістику. Однак, зі слів Саші, їй він дав «чарівного пенделя», багато чого навчив, став прикладом для наслідування у відстоюванні власних позицій.

Виїхати з України було необхідністю:

– Мені важко пояснити, чим було наше суспільство, чим була Україна і чим була українська журналістика – то був суцільний фарс. Я заради забави зробив своїм опонентом власний псевдонім у іншій газеті, а потім на ім’я того псевдоніма було виписано грамоту за журналістську роботу, – каже Тарас Ващук. – Насправді, їдучи, хотів довести собі і людям, що можна жити за законом, досягти всього чесним шляхом, починаючи з самого низу кар’єрної драбини.

Життя в Еміратах кардинально відрізняється від того, до чого ми звикли тут, удома. За допомогою невеличкого відеоролика Тарас спробував розвіяти кілька міфів та показати життя в ОАЕ не з туристичних буклетів, а зсередини: жінки там не є безправними, елітні номерні знаки для авто продають за шалені гроші на аукціонах, на весілля держава виділяє подружжю 20 тисяч доларів, а з народженням дитини борги сім’ї анулюються.

Однак серед розкоші та гарної картинки довкола «наше буття там непросте, самотнє, ти почуваєшся відірваним від дому. Через це ми змушені будувати свою Україну в пісках», – каже Тарас Ващук.

Тарас зауважив, що попри складнощі еміратська спільнота українців дуже дружна. Саме там, далеко за межами рідного дому, Схід і Захід країни по-справжньому разом: вони святкують національні свята, влаштовують свої паради вишиванок, пам’ятають народні звичаї та плекають українську мову.

Оповідання презентованої збірки «Україна в пісках» показують атмосферу, яка панувала в Україні на момент виїзду Тараса з Батьківщини, відтак розповідають про життя «в пісках». Решта ж творів ескізно змальовує життя України після Революції Гідності. Наскрізна тема всіх оповідань – самотність та відірваність людини від соціуму. Усе це вкупі і є предметом обсервації автора збірки «Україна в пісках» – усі історії героїв реальні, вони насправді відбувалися зі звичайними українцями. Між іншим, уже майже готова й друга книга, що продовжить розкриття цієї теми.

Цього ж дня перед полуднем свою збірку письменник представив і на рідному факультеті, де захід модерував декан ФІФ Михайло Рошко. Михайло Михайлович, до слова, одним із перших розгледів літературний талант Тараса Ващука й благословив тоді початківця-прозаїка у світ красного письменства: 10 років тому включив першу художню повість молодого автора до антології «Джинсове покоління».

Зустріч із величезною студентською аудиторією на факультеті, котрий колись сам закінчив, приємно вразила Тараса. Із задоволенням розповідав молоді свою історію та історії своїх персонажів. Серед іншого, зауважив, що в книжці, яку презентує, є оповідання й про Ужгород.