Уповноважений із захисту державної мови опублікував рекоментації щодо дерусифікації топонімів

Зпочатком повномасштабної війни росії проти України актуалізувалась тема перейменування географічних об‘єктів та об’єктів топоніміки населених пунктів (вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, скверів, бульварів, зупинок громадського транспорту (метро) тощо). Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь опублікував пропозиції щодо дерусифікації топонімів. У списку зі 100 імен – 9 творців, дослідників і популяризаторів української мови, чия діяльність пов’язана із Закарпаттям.

1. Белей Любомир (1962, смт Войнилів, Івано-Франківська область – 2018, Ужгород; мовознавець, доктор філологічних наук, професор, директор та засновник Науково–дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара; автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старослов’янсько-українського словника, досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію).
2. Дзендзелівський Йосип (1921, с. Мазурове, Миколаївська область – 2008, м. Ужгород; мовознавець, доктор філологічних наук, професор, яскрава постать в українському і слов’янському мовознавстві).
3. Кремінь Дмитро (1953, с. Суха, Закарпаття – 2019, Миколаїв; поет, публіцист, есеїст, перекладач, редактор; співзасновник Народного Руху, Товариства української мови імені Т.Шевченка, лауреат Державної премії України імені Т.Шевченка).
4. Мишанич Олекса (1933, с. Ляховець, Закарпатська область – 2004, Київ; літературознавець, критик, фольклорист, науковець, член-кореспондент НАН України, керівник відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України, фундатор української школи медієвістики).
5. Мольнар Михайло (1930, Велика Чингава, Закарпатська область – 2006; Братислава; чеський і словацький літературознавець, україніст; пропагував українську літературу в Чехословаччині, кілька цінних праць присвятив українському фольклору – уклав і видав пісенник “Ukrajina v písních” / “Україна в піснях” та антологію народної і літературної творчості українців Чехо­словаччини “Ластівка з Пряшівщини”).
6. Німчук Василь (1933, с. Довге, Закарпатська область – 2017, с.Довге, Закарпатська область; вчений-мовознавець, директор Інституту української мови, член-кореспондент НАН України; ослідив та видав низку визначних пам’яток української мови та літератури: “Пересопницьке Євангеліє”, “Євсевієве Євангеліє”, “Слово о полку Ігоревім”, “Київські глаголичні листки”. Під його керівництвом розроблено проєкт правопису 1999 року).
7. Скунць Петро (1942, Міжгір’я, Закарпатська область – 2007, Ужгород; поет, фольклорист, краєзнавець, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка,яскравий представник покоління шістдесятників, один із організаторів Закарпатського обласного осередку Всеукраїнського товариства української мови, редактор першої на Закарпатті незалежної газети “Карпатська Україна”).
8. Чендей Іван (1922, смт. Дубове, Закарпатська область – 2005, Ужгород, Закарпатська область; блискучий прозаїк, кіносценарист, журналіст, фольклорист, перекладач, співзасновник Народного Руху та PEN-Ukraine, лауреат Шевченківської премії, автор всесвітньовідомого сценарію фільму С.Параджанова “Тіні забутих предків”).
9. Чучка Павло (1928, с. Баранинці, Закарпатська область – 2016, Ужгород, Закарпатська область; мовознавець, доктор філологічних наук, професор; автор праць “Вступ до слов’янської філології”, “Антропонімія Закарпаття”, монографії “Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник”, один з укладачів і редакторів “Угорсько-українського словника”).

З повним текстом рекомендацій можна ознайомитися за посиланням: Список імен видатних творців, дослідників і популяризаторів української мови, пропонованих для увічнення в географічних назвах та об’єктах топоніміки.