“Якщо я не буду з ними займатися, то наступного навчального року ми почнемо з нуля”, – розповідає вчителька Яношівської середньої школи 1-3 ступенів Закарпатської області Іванна Хіміч.
У неї – незвичайний перший клас, в якому з 20-ти учнів лише двоє з українських родин. Як учителька українського класу налагодила дистанційне навчання з угорськомовними учнями, дізнавалася журналістка “Нової української школи”.
У пані Іванни це вже третій набір угорськомовних дітей до українського класу.
“У четвертому класі мої діти перфектно розмовляють українською. Навіть учні, які математику, можливо, добре не знають, але розмовляють українською добре.
У мене завжди великі класи: більше 20-ти, якщо взяти до уваги, що в школі найбільший клас – 8 дітей. Зараз лише один учень з Яношів, а всі інші доїжджають шкільним автобусом із першого дня й вони хочуть вчитися”, – з гордістю розповідає вчителька.
Пані Іванна застосовує такий метод для навчання української мови:
“Якби було хоч пів класу україномовних, проблем би не було. А коли більшість дітей з угорськомовних родин, до травня в першому класі доводиться говорити двома мовами”, – каже пані Іванна.
Іванна Хіміч почала організовувати дистанційне навчання ще в перший тиждень карантину, перед канікулами, оскільки розуміла, що карантин продовжиться довше.
Спочатку взялася роз’яснити структуру дистанційного навчання батькам. З усього класу лише три родини, в яких батьки розмовляють українською мовою.
“Я записала відео. Це була така собі ввідна інструкція про те, що ми будемо робити з дітьми, в який час. Тобто пояснила батькам, як ми будемо навчатися. Це відео я робила українською мовою, але потім вони мені телефонували і питали, що я від них хочу”, – жартує пані Іванна.
Вчителька розмовляє і читає угорською мовою.
“Писати угорською не вмію. Тому часто виникає багато проблем, адже батьки пишуть: “Я не вмію читати українською, що ви написали?”. Тоді переповідає їм телефоном.
Батьки, за словами вчительки, хочуть і допомагають. “Буває важко, тисяча дзвінків на день із запитаннями і уточненнями, але вони йдуть на контакт”.
Пані Іванна вивчала можливості різних платформ, які б пасували саме для її класу.
“Коли люди не знають мови, їх важко зареєструвати, запустити програму. Тобто ми опинилися дещо обмежені в ресурсах. Треба було знайти такі, які були б зручними для нашого класу і батьків”.
Вчителька зупинилася на Google-класрум, тому що в кожного є електронна пошта. “Я присилала всім запрошення – так їм легше було зайти”.
Переважно навчання відбувається через Google-класрум – учителька завантажує туди всі матеріали і завдання.
Проте для творчих завдань обрала ClassDojo, адже цим ресурсом захопилася давно і планувала запустити його в роботу раніше.
“Наприклад, зараз творче завдання – зробити експеримент і створити веселку. Хочеться, щоб діти не тільки писали й читали, а ще й отримували задоволення. Батьки казали, що їхні діти всім родичам і знайомим називають кольори веселки. А отже – запам’ятали”.
ClassDojo добре використовувати не лише для дистанційного навчання, а й у звичайному режимі, каже пані Іванна.
“На цій платформі ми збираємо дитячі роботи у портфоліо, на очах видно, хто що зробив”.
Також у ClassDojo діти можуть отримувати заохочувальні бейджі за хорошу роботу – пані Іванна видає їх за креативність, нестандартний підхід, акуратність, старанність. Батьки можуть зареєструватись і бачити результати своєї дитини.
Пані Іванна також на цій платформі поширює різні посилання на корисні сайти – як можна спільно з дітьми зробити певну творчу роботу, пограти у гру.
Для онлайн-спілкування обрала Google Hangouts Meet, де є чат і можливість відеозв’язку. Спочатку вчителька планувала проводити онлайн-конференції у Zoom, але багато батьків не змогли на неї зайти і зареєструвати дітей.
Відеоконференції проводить через телефон, оскільки потужного ноутбука немає, а той, що видали у школі для роботи в НУШ, – не тягне.
“Доводиться працювати так: я спілкуюся через телефон, повертаю камеру на комп’ютер і показую дітям. Але ефект є, дітям подобається. Це головне. Ми можемо спілкуватися”.
Також учительці подобається платформа Learningapps. Там є готові завдання, кросворди, ребуси. Є можливість і генерувати свої завдання.
Пані Іванна наголошує, що на цьому етапі для її школяриків важливе елементарне розуміння української мови і заохочення дітей до говоріння.
Для свого першого класу вчителька не записує жодних відео. Каже, що має бачити їхню реакцію – чи вони зрозуміли, що від них хочуть.
“На відеоконференції ми спілкуємось. Я поділила клас на три групи, бо одразу всіх важко приєднати і вислухати. З кожною групою я годину розмовляю. Ми говоримо, про що був тиждень, що їм сподобалося, які складнощі виникали, що не вийшло. Заодно говоримо і з батьками. Вони зазвичай доєднуються до відеоконференцій”.
Вчителька говорить українською. Проте, якщо бачить, що її не розуміють, повторює угорською.
Також пані Іванна просить дітей робити руханки щодня, а в п’ятницю всі її виконують разом через відеоконференцію.
“Я вмикаю музику, і ми танцюємо”.
Вчителям:
- Не опускати руки, шукати різні види завдань, методи, способи, платформи. “Якщо ми будемо лише відправляти у Viber завдання і вимагати їх виконання, то цікавості в дітей не буде. Варто пропонувати такі інструменти і завдання, щоб діти це пережили, спробували, пронесли через себе, щоб був зворотний зв’язок”.
- Треба все спланувати так, щоб діти займалися різною роботою. Коли є зміна діяльності, тоді їм більше хочеться вчитися.
Батькам:
- Не важливо, яке навчання – дистанційне, чи очне; удома, чи в школі. Головне – хвалити дітей за будь-яке старання. Якщо похвали немає, то дитина не буде хотіти далі вчитися.
- Я прошу батьків, щоби вони слідкували, аби діти робили перерви між виконанням завдань.
За матеріалами департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА
){kind=link}