Народився 23 листопада 1936 р. в с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області у сім‘ї селянина-хлібороба. З 1942 до 1951 рр. навчався у Іванівській семирічній школі. Наступні три роки продовжував навчатися в Ракошинській, а потім у Лалівській середній школі, яку закінчив у 1954 р. Після закінчення працював один рік у колгоспі. Любов до рідної землі та нестримна тяга до знань приводить юнака на біологічний факультет Ужгородського державного університету, куди він вступив у 1955 р. на заочне відділення. Тоді ж починається його формування як вчителя. Спочатку він працює у Грибівській середній школі, а пізніше – у Медведівській восьмирічці. З листопада 1957 р. служив у лавах Радянської армії.
У 1962 р. Заяць В.А. успішно закінчує Ужгородський університет і отримує спеціальність ботаніка з присвоєнням кваліфікації біолога-ботаніка, вчителя біології та хімії. Василь Андрійович поєднує нелегку працю вчителя з науково-дослідною роботою в галузі інтродукції і селекції плодових рослин. З метою поглиблення знань у 1967 р. вступає в аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті садівництва (м. Київ). Підготував і в 1974 р. захистив в Українській сільськогосподарській академії кандидатську дисертацію по темі: “Селекція яблуні, персика і мигдалю на Закарпатті”. У вересні 1982 р. Василь Андрійович переходить на роботу в УжДУ, де спочатку працює на посаді старшого інженера кафедри ботаніки у лабораторії “Вплив випромінювання на живі об‘єкти”. З жовтня 1985 до грудня 1987 рр. обіймає посаду директора ботанічного саду УжДУ.
Головний комітет ВДНГ за успіхи в економічному і соціальному розвитку УРСР нагородив Заяця В.А у 1985 р. дипломом ІІІ-го ступеня, а у 1987 р. дипломом ІІ ступеня. У 1980 р. Василь Андрійович нагороджений медаллю А.С. Макаренка. Перебуваючи на цій посаді, Василь Андрійович розпочав наукові дослідження з біології, охорони і раціонального використання рослинних ресурсів Карпат. Саме в цей час починається освоєння нової території ботанічного саду одним з ініціаторів якого був Заяць В.А. У грудні 1987 р. Заяця В.А. переводять з посади директора ботанічного саду на посаду старшого викладача кафедри ботаніки, а з липня 1990 року його обрано доцентом цієї ж кафедри. З серпня 1996 р. В.А Заяця переводять на новостворену кафедру плодоовочівництва і виноградарства.
У 2001 р. Василь Андрійович успішно захищає докторську дисертацію на тему: “Біологія і господарські властивості та перспективи вирощування персика в зоні Українських Карпат”. Рішенням спеціалізованої Вченої ради Національного аграрного університету Кабміну України йому присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподаських наук зі спеціальності “Плодівництво”. З червня 2002 р. В.А. Заяця переводять, а в листопаді обирають за конкурсом на посаду завідувача кафедрою плодоовочівництва і виноградаства, яку він обіймав до жовтня 2004 р. Тоді ж його переводять з посади доцента на посаду професора, а з 4 квітня 2002 р. – обирають на цю посаду за конкурсом.
У 1997 р. Василь Андрійович став Соросівським доцентом. Його науковий доробок нараховує біля 90 наукових праць, три монографії “Персик у Карпатах” (1988), “Садово-городні ділянки” (1993) “Нові сорти персика на Закарпатті ” (2005). Більш ніж сорокарічна робота по вивченню кісточкових плодових культур дала вагомі результати. Тільки персика – найулюбленішої культури Василя Андрійовича за цей час в Закарпатську область було інтродуковано близько 1000 сортів, серед яких виділені найкращі за якістю та врожайністю. На теперішній час Держкомісією по сортовипробуванню передано на районування 5 сортів персика і три сорти яблуні. Зараз професор Заяць успішно продовжує працювати на кафедрі. Досвідчений педагог, відомий науковець користується глибокою повагою серед колег та студентів. Результи його педагогічної та наукової діяльності високо оцінені провідними вітчизняними та закордонними вченими.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
