Народився 13 квітня 1937 р. в с. Куштановиця Мукачівського району Закарпатської області. Навчався в початковій школі рідного села (1944-1949), семирічній школі сусіднього села Вишній Коропець (1949-1952), середній школі №2 м. Мукачево (1952-1955), Мукачівському педагогічному училищі (1955-1957). Короткий час працював учителем початкових класів семирічної школи с. Пацканьово Ужгородського району. З 1957 до 1960 рр. навчався у Даугавпілському льотному училищі (Латвія). Льотчик-винищувач В.І. Сабов розпочав військову службу в Московському військовому окрузі, проте виявив бажання здобути цивільну спеціальність і в 1960 р. вступив, а в 1965 р. з відзнакою закінчив фізико-математичний факультет Ужгородського державного університету. Трудову діяльність В.І. Сабов розпочав лаборантом кафедри теоретичної фізики, а через два місяці вступив до аспірантури, де під керівництвом Ю.М. Ломсадзе досліджував реакції розсіювання мезонів на нуклонах. У 1966 р. переведений до заочної аспірантури і зарахований на посаду асистента кафедри теоретичної фізики УжДУ. З 1967 до 1970 рр. працює старшим інженером науково-дослідної лабораторії при цій же кафедрі. 27 травня 1970 р. у Львівському державному університеті ім. І.Я. Франка захищає дисертацію „Нелінійні кіральні U(3)?U(3) і SU(3)?SU(3) динаміки і їх наслідки” і здобуває вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. У серпні 1970 р. В.І. Сабова зараховано на посаду молодшого наукового співробітника Ужгородського відділу теорії гадронів Інституту теоретичної фізики АН України (м. Київ). З 28 серпня 1971 р. Василь Іванович займається науково-педагогічною діяльністю в Ужгородському державному університеті, спочатку на посаді старшого викладача, а з 10 березня 1972 р. – на посаді доцента. У вченому званні затверджений 25 липня 1973 р. З 2 січня до 30 червня 1982 р. перебував у творчій відпустці. Дисертацію „Кірально-калібрувальні моделі та їх наслідки” захистив в Інституті теоретичної фізики АН України та 18 червня 1986 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. 26 грудня 1986 р. В.І. Сабов обраний професором кафедри теоретичної фізики і в цьому званні затверджений 2 вересня 1988 р.
В.І. Сабов своєю науковою діяльністю здійснив помітний внесок у теорію сильної взаємодії, яка базується на квантовій хромодинаміці (КХД). У рамках даної теорії за допомогою знаменитої асимптотичної вільності пояснено широке коло ефектів, пов’язаних з динамікою малих відстаней. Ним, безпосередньо із КХД, одержаний низькоенергетичний ефективний лагранжіан, який приводить до нових розв’язків нелінійної системи – солітонів, зроблений глибокий аналіз солітонових розв’язків з метою пояснення властивостей гадронів. Досліджені статичні властивості нуклонів у моделі Скірма. Розраховані характеристики нелептонних розпадів гіперонів. Досліджені нетривіальні характеристики вакууму КХД, який може бути заселений непертурбативними флюктуаціями типу інстантонів, а також різними конденсатами. Показано, що в результаті взаємодії кварків з інстантонами порушується U(1) симетрія, і це дозволяє розв’язати U(1) проблему. Одержаний ефективний лагранжіан, який включає структуру гадронів і приводить до нових взаємодій на відстанях порядку 0.5 Фм. Він же дозволяє систематизувати велику кількість передбачень низькоенергетичної фізики елементарних часток і може бути використаний для перевірки КХД як теорії сильних взаємодій. В.І. Сабов є науковим керівником шести захищених кандидатських дисертацій.
Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)
