Торохтін Олександр Михайлович


Рейтинг публікації:
Голосів: 1

Народився 4 серпня 1954 р. в мiстi Новоселиця, Чернiвецької областi. В 1971 р. після закінчення школи iменi Тараса Шевченка, поступив і в 1977 р. з вiдзнакою закінчив – медичний факультет Ужгородського державного унiверситета. Починаючи з першого курсу займався науковою роботою (член анатомічного гуртка – під керівництвом доц. Богдана Володимирович Гавати – вивчав кровопостачання міжхребцевих дисків тварин, згодом стає членом гуртка з нормальної фізіології – під керівництвом доц. Степана Андрійовича Ясенчака – вивчав динаміку накопичення ліпідів у корі головного мозку пацюків; першi доповодi на конференцiях та публiкацiї результатів досліджень побачили світ в 1974 р. і були присвячені вивченню накопичення ліпідів у корі головного мозку пацюків; перейшов до науково-дослідницького гуртка факультетської терапії – під керівництвом Михайла Івановича Лазорика – вивчав лужну та кислу пероксидазну активність лейкоцитів периферичної крові у хворих на інфаркт міокарду). Протягом навчання приймав активну участь у громадській роботі факультету: в 1973 р. був обраний громадським деканом курсу. Свою трудову діяльність розпочав в 1975 р. у якості середнього медичного працівника кардіологічного відділення Ужгородської обласної клінічної лікарні. Пiсля закiнчення медичного факультету, Вчена Рада медичного факультета направила його в аспiрантуру, але він з 1977 по 1978 рр. працював лiкарем-iнтерном терапевтичного вiддiлення Мукачiвської Центральної мiської лiкарнi, а у липнi 1978 р. був прийнятий на роботу в Закарпатську Раду по управлiнню курортами профспiлок, де працював на різних посадах; а з квiтня 1987 р. – очолив медичну службу санаторно-курортних закладів Закарпатської області – в якості заступника головного лiкаря по медичнiй частинi, завiдуючого медичним вiддiлом “Закарпатсоветкурорт” (де і працює нині: заступник директора з медичних питань Представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” в Закарпатській області).

В 1979 р. поступив до заочної аспiратури на кафедру бiохiмiї медичного факультету Ужгородського державного унiверситета. Займався дослідженням динаміки накопичення йоду в організмі та особливостями перебігу захворювань в залежності від стану йодного обміну. З 1979 р., крiм основної роботи в Закарпатському об’єднаннi санаторно-курортних установ профспiлок, по сумiсництву працював лiкарем функцiональної дiагностики при Ужгородському фiлiалi Одеського науково-дослiдного iнституту курортологiї, де вивчав лікувальний вплив природного мікроклімату соляних шахт на хворих з бронхолегеневою патологією та супутніми захворюваннями серця. Завдяки глибоким знанням математики та цілеспрямованості – ним самостійно були розроблені оригінальні програми (для нової на той час техніки – програмованих мікрокалькуляторів серії “Електроніка”: “Електроніка БЗ-36”, “Електроніка МК-52”) по статистичній обробці результатів дослідів (цією програмою науковці та співробітники Ужгородського філіалу Одеського НДІ курортології користувались упродовж багатьох років). Навчання в аспiрантурi закiнчив в 1983 р. В травнi 1984 р. прилюдно захистив кандидатську дисертацiю по темi: “Комплексная терапия больных бронхиальной астмой с сопутствующей патологией сердечно-сосудистой системы в условиях микроклимата соляных шахт”. В 1985 р. закiнчив англiйське вiддiлення Республiканських курсiв iноземних мов в мiстi Києвi. Неодноразово обирався головою профспiлкового комiтету по мiсцю роботи, був обраний членом Президiї обкому медичних працiвникiв Закарпатської областi.

З 1987 по 1993 рр. заочно навчався на математичному факультеті Ужгородського державного унiверситету, взявши за мету пошук бiльш широких можливостей використання методiв математичного аналiзу в діагностичних задачах при проблемах диференціації клініко-функціонального стану конкретного хворого в “реальному часі” та створення універсальної математичної моделі патологiчних процесiв, які відбуваються в органiзмi. Для використання методiв математичної алгоритмізованої оптимiзацiї та математичного розв’язання проблем вдосконалення лiкувальних комплексiв, активно працює з обчислювальною технiкою. В цей час він активно розробляє ряд нових математичних прикладних медичних програм: для розрахунку показників тетраполярної реографії (програма використовується в санаторії “Карпати” і нині), для розрахунку основних показників тромбоеластограм. В цей час ним була запропонована система тривимірного аналізу сумарного електрорушійного потенціалу міокарда, яка була втілена в спеціальну програму розшифровки електрокардіограм з визначенням, крім основного альфа-кута (загальноприйнятого в функціональній електрокардіорафії) – допоміжних просторових кутів (кута-бета та кута-гама) та абсолютної величини сумарного вектору електрорушійної сили міокарду. Ці програми були складені для стаціонарних обчислювальних машин Єдиної Системи ЕОМ (ЕС ЭВМ-1022, та ЕС ЭВМ-1066). Програми дозволяли чітко диференціювати істинну гіпертрофію міокарда від просторового положення сумарного вектору електрорушійної сили. Фактично це були основополагаючі складові в системі подальшої розробки математичної N-вимірної моделі патологічних станів. При закiнченнi математичного факультету – захистив дипломну роботу: “Приведення параметрiв лiкувального комплексу до задачi оптимального керування”. Одним з перших, по мірі їх досяжності на теренах нашої країни, переходить до опанування персональними комп’ютерами, бездоганно оволодіває технікою їх використання.

Впродовж багатьох років, вивчає компоненти природнього мiкроклiмату соляних шахт (селище Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, України) приймає активну участь у розробці методики лiкування в умовах штучного мiкроклiмату (штучного високодисперсного аерозолю хлориду натрію). Розробив перший апарат-генератор штучого мiкроклiмату, перший варіант цього приладу практично весь був зроблений ним власноручно. Вдосконалений прилад-генератор штучого мiкроклiмату був впроваджений у серійне виробництво (апарат УСА-1) на Берегівському заводі точного машинобудування. Торохтін О.М. запровадив використання музико-терапії з елементами навіювання та сугестивного психотренування при здійсненні штучного мікрокліматолікування. Як організатор – в період з 1980 по 2001 рр., під його керівництвом в санаторії “Поляна” Свалявського району відкрито реабілітаційне відділення на 30 ліжок для осіб, які перенесли оперативні втручання на органах травлення; в санаторії “Верховина” Міжгірського району відкрито санаторне гематологічне відділення на 30 ліжок; в санаторії “Карпати” Мукачівського району – відділення на 30 ліжок для санаторного лікування екстрагенітальної патології вагітних; в санаторії “Квітка Полонини” Свалявського району – відділення на 30 ліжок для хворих з ендокринною патологією, в тому числі для дітей, хворих на цукровий діабет. Крім того Олександр Михайлович упродовж багатьох років керує науково-дослідною роботою лікарів місцевих оздоровниць.

Нині продовжує займатися подальшою розробкою заходів оптимізації та організаційним вдосконаленням вiдновлювального лiкування хворих, що перенесли гострий iнфаркт мiокарда. Вивчаючи клінічні особливості реабілітації хворих Торохтін О.М. розробив наукову систему N-вимірних математичних діагностичних просторів – принципово новий метод оцінювання результатів лікування. Методичні рекомендації з цих питань у 2001 р. затверджені Міністерством охорони здоров’я України та впроваджені у роботу оздоровниць. Олександром Михайловичем Торохтіним розроблені також принципи квазімоніторних клінічних спостережень, створена комп’ютерна програма для “пілотованого” керування відновлювальним лікуванням, розроблені системи для організації необхідних клініко-діагностичних баз данних. Олександр Михайлович – співавтор трьох винаходів, пов’язаних з методикою лікування хворих на бронхіальну астму штучним мікрокліматом, заснованим на високодисперсному аерозолі хлористого натрію, та винаходу пов’язаного із вдосконаленням відпуску гідропатичних процедур. Ці винаходи, впроваджені ним у практику роботи реабілітаційних відділень санаторіїв. Він автор монографії, виданої за рекомендацією Вченої ради Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології – “Діагностика, реабілітація, ефективність” (1999), якою широко користуються лікарі оздоровниць. Понад 150 публікацій (власних та у співавторстві) з питань загальної терапії, кардіології, пульмонології, курортології та мікрокліматотерапії, фізіотерапії та реабілітології побачили світ у видавництвах України та за її межами. Результати наукових розробок Олександра Михайловича доповідались на конгресах, з’їздах, конференціях і лягли в основу, прилюдно захищеної ним в 2002 р., докторської дисертації “Наукове обґрунтування засновків оптимізації санаторного відновлювального лікування хворих на інфаркт міокарда”. В 2003 р., в якості професора кафедри, розпочав читати спеціальний лекційний курс: “Курортологія, фізіотерапія та медична реабілітація” на кафедрі терапії факультету післядипломної освіти Ужгородського Національного університету.

Торохтін О.М. талановитий і як літаратор-поет. З-під його пера у видавництвi “Карпати” вийшли: збірка віршів – “Monstrum” (1996), книжка-поема “Meta apokalypsis” (1997) та збірка “Ещё…” (1998). В 1998 роцi він прийняв участь у роботi VI мiжнародної академiчної конференцiї асоцiацiї літараторів-педагогів імені Януша Корчака в Iзраїлi (Iєрусалимi), де ним зроблена доповiдь: “Art as an Educational Tool”. У 2000 р. видав збiрник віршів та есе “Перемена”. В 2003 р. видрукована збірка віршів – “Всплеск”. В серпні 2004 р. вийшла з друку нову збірка віршів – “L” – Last Lost Lust. – загалом він є автором більше ніж 50 літературних публікацій.

Торохтін Олександр Михайлович користується заслуженим авторитетом серед практичних лікарів і співробітників санаторно-курортної системи та науковців – фізіотерапевтів, курортологів України, громадськості області. Указом Президента України №677/2004 від 24 червня 2004 р. – йому присвоєно почесне звання “Заслужений лікар України”. Рішенням Вищої атестаційної комісії України (протокол №25-09/1 від 09 лютого 2005 р.) на підставі рішення вченої ради Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України (Одеса) йому присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника з спеціальності курортологія та фізіотерапія (Атестат старшого наукового співробітника АС №004059).

Джерело: “Наукова еліта УжНУ”
(інформація станом на 2005 рік)

Прокоментувати!

avatar
  Subscribe  
Повідомляти про
Попередній Сюсько Михайло Іванович
Наступний Фабрі Золтан Йожефович