23 березня, в день 70-річчя відомого українського мовознавця Бориса Галаса, на філологічному факультеті УжНУ влаштували годину його пам’яті. У найбільшій аудиторії зібралися колеги, друзі, колишні студенти талановитого науковця, знавця українського словникарства та історії мови, високопрофесійного педагога. Таким залишився у спогадах Борис Кирилович. Він натхненно опрацьовував рукописні словники й глибоко вивчав лексико-семантичну систему української мови першої половини ХІХ століття. Його науковий доробок налічує понад 200 праць, а наукова монографія «Ф.С. Шимкевич як лексикограф і українське словникарство (кінець ХУІІІ – початок ХХ ст.)» стала вагомим здобутком сучасної української лексикографії.
Модерувала поважне зібрання завідувачка кафедри української мови професорка Наталія Венжинович.
Захід розпочався з хвилини мовчання за Борисом Галасом та загиблими в російсько-українській війні. Відтак присутні переглянули відео про мовознавця, створене з архівних фотографій – родинних і кафедральних. На них Борис Кирилович, сповнений сил і натхнення, у колі рідних, друзів, колег, студентів…
Декан філологічного факультету професор Юрій Бідзіля, присутній на заході, відзначив: «Ми знали Бориса Кириловича як визначного науковця, чудову, світлу людину. Його поважали колеги й любили студенти. На кафедрі української мови стало хорошою традицією вшановувати пам’ять видатних мовознавців. Важливо продовжувати її».
Професор Іван Сабадош під час свого виступу пригадав роки роботи з науковцем: «Мені довелося працювати з Борисом Кириловичем ще від самого його приходу на кафедру. Тоді тут працював його батько – Кирило Галас. У ті часи не можна було, щоб родичі разом працювали на одній кафедрі, тож Кирилу Йосиповичу довелося піти». Науковець висловив жаль щодо незавершеної монографії Бориса Кириловича «Українська рукописна лексикографія у зв’язку з процесами формування і розвитку нової української літературної мови (кінець ХУІІІ – поч. ХХ ст.)», адже вважає її визначною працею українського мовознавства. Професор висловив сподівання, що з часом вона побачить світ.
Доцентка кафедри української мови Галина Вовченко теж згадала знайомство з мовознавцем, приємні миті спілкування і співпраці: «Я впевнена, що в кращих світах Борис Кирилович має хорошу компанію з визначних мовознавців нашої кафедри, на жаль, також покійних».
З-поміж колишніх студенток, вихованок Бориса Галаса, на зустрічі була присутня Ганна Гецко, нині доцентка кафедри журналістики: «Бориса Кириловича я вважаю передусім своїм науковим наставником. Він відіграв важливу роль у моєму науковому житті. Я це глибоко усвідомлюю, адже пам’ятаю, як колись писала свої перші розвідки і як потім вийшло моє ґрунтовне комплексне дослідження у 2-х томах. У роботі над ним постійно допомагав Борис Кирилович». Науковиця згадує, що ніколи не чула від Бориса Кириловича відмов – він завжди знаходив час на зустріч чи розмову. І досі, коли виникають питання, хочеться порадитися з наставником, але, на жаль, такої можливості більше немає.
На події була, звичайно ж, і берегиня роду Галасів, вдова науковця, доцентка кафедри української мови Алла Галас. «Згадую, коли Борис Кирилович захворів, я забезпечувала всі дисципліни, які він викладав. У нього був авторський курс – «Історія рукописної лексикографії», і потрібен був новий лектор. Тоді Іван Васильович Сабадош сказав мені, що буде гріх не продовжити читати дисципліну, маючи вдома стільки пам’яток. На першій парі я ніяк не могла почати лекцію, ми разом зі студентами просто сиділи та плакали», – розповіла Алла Галас. Вона пригадала багато щасливих моментів зі спільного сімейного й кафедрального життя. Спогади, без сумніву, розчулили присутніх…
Після цієї щемливої зустрічі колеги з кафедри української мови відвідали місце вічного спочинку Бориса Кириловича Галаса на Доманинському цвинтарі, поклали квіти на його могилу та помолилися за упокій його світлої душі.
Медіацентр УжНУ
