Особливий час дає дітям відчуття тісного зв’язку з батьками та знижує потребу пустувати.
Батьки зазвичай проводять багато часу зі своїми дітьми. Однак є велика різниця між часом, який виділяється у разі потреби (випадковим часом) і запланованим – особливим часом.
- Діти до двох років потребують багато часу й вони ще занадто малі, щоби зрозуміти унікальність і цінність особливого часу. Доки вони відчувають вашу щиру радість від спілкування з ними, запланований особливий час не є необхідністю.
- У віці від двох до шести років дітям потрібно принаймні десять хвилин у день особливого часу, на який вони зможуть упевнено розраховувати. Можливо, краще виділяти й більше 10-ти хвилин, але ви здивуєтесь тому, який чарівний вплив на ваші стосунки з дитиною можуть мати навіть десять хвилин регулярного особливого часу, які ви щоденного будете виділяти зі свого щільного графіка.
- Дітям від шести до дванадцяти років не обов’язково приділяти особливий час щодня (вирішувати вам), але в них повинна бути можливість розраховувати хоча б на півгодини на тиждень. Певний час доби та тривалість особливого часу в кожній сім’ї можуть визначатись індивідуально. Це може бути час для печива з молоком щодня після школи або ціла година щосуботи. Важливо, щоб діти точно знали, коли вони можуть розраховувати на індивідуальний особливий час із батьками.
- Не піддавайтесь оманливому відчуттю, що підлітки не хочуть проводити з вами особливий час. У цьому віці для них друзі важливіше, ніж сім’я, але чим старше вони стають, тим важливішою стає саме сім’я. Якщо ваш підліток не знає, чому присвятити особливий час, вам, можливо, буде треба зробити йому свої пропозиції. Підлітки люблять з’їсти що-небудь смачненьке. Запросіть свою дитину-підлітка поснідати або пообідати разом. Продовжуйте пошук найкращого способу провести час, доки не знайдете такий, на який ваша дитина буде чекати з нетерпінням.
Чому особливий час із дитиною настільки необхідний?
- Діти відчувають тісний зв’язок з батьками, коли можуть розраховувати на систематичний особливий час із ними. Вони відчувають, що важливі для своїх батьків, оточені теплом і турботою. Це знижує їхню потребу в пустощах як в неконструктивному способі відновити або перезавантажити позитивний зв’язок з батьками.
- Запланований особливий час буде для батьків важливим нагадуванням про те, для чого в них є діти, у першу чергу – щоб радіти разом з ними.
- Коли діти потребують уваги зайнятих зараз батьків, їм буде легше почути від тата чи мами: «Мій любий, я не можу приділити тобі час безпосередньо зараз, але з нетерпінням чекаю нашого особливого часу о 16:30».
Проведення особливого часу з дітьми треба планувати заздалегідь. Добре продумайте список справ або розваг, яким би ви хотіли присвятити ваш особливий час. Цей список можна складати разом з дитиною й обговорювати, які пункти будуть пріоритетними, а які краще відкласти на більш сприятливий час. Якщо якісь речі або заходи коштують надто дорого, внесіть їх до списку справ, на які ви будете відкладати гроші. Якщо список містить заходи, які займають більше 10–30-ти хвилин, заплануйте їх на час вихідних або відпустки.
Особливий час має бути недоторканним, тому для батьків буде краще вимкнути свої телефони на час спілкування. Проте, якщо в мами двоє дітей і одна з них зараз може зателефонувати, мати може сказати їй: «Якщо в тебе все добре, я зателефоную тобі пізніше, оскільки в нас із Володею зараз особливий час». Володі буде дуже приємно, що його мама розповідає іншим, наскільки для неї важливо провести з ним особливий час.
Батьки можуть виділяти для дітей особливий час перед сном (хоча вечірній час перед сном не повинен замінювати денний особливий час).
Історія успіху
Одна мама перед тим, як укласти своїх дітей спати, попросила їх поділитись найсумнішими та найрадіснішими моментами дня. Спочатку її діти використовували цю можливість, щоби поскаржитись на події, які їх засмутили, і в результаті починали плакати.
Мама терпляче чекала, доки вони не заспокояться, а потім казала:
«Я дуже рада, що ви можете поділитися своїми почуттями зі мною. Завтра, коли ви не будете так засмучені, ми ще трохи порозмовляємо про це, щоби з’ясувати, що ми можемо зробити. А тепер розкажіть мені про те хороше, що сталося з вами за день».
Якщо діти не могли думати про позитивні моменти, мама ділилася з ними своїми радісними подіями. Після того, як діти звикли до цієї процедури, вони стали розповідати про сумні події без емоційного розладу, а потім висловлювати ідеї про те, як уникнути подібних проблем у майбутньому. Незабаром діти вже розповідали мамі більше про радісні події, ніж про сумні.
Джерело: childdevelop
